Перший лист до коринфян. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. Папірусний кодекс P⁴⁶ свідчить про те, що переписувачі розрізняли біблійні книги за назвами. Цей кодекс, який багато вчених датують приблизно 200 роком н. е., є найдавнішою відомою на сьогодні збіркою листів Павла і складається з дев’яти листів. На початку першого натхненого листа до коринфян в цьому кодексі міститься назва Прос корı́нтіус а («До коринфян 1»). (Див. медіагалерею, «Перший лист Павла до коринфян».) Така сама назва трапляється в інших стародавніх рукописах, наприклад, у Ватиканському і Сінайському кодексах (обидва датуються IV століттям н. е.). В цих кодексах назва вживається двічі: на початку листа і в кінці.

Наш брат Состен. Ім’я Состен було не дуже поширеним. У Біблії це ім’я згадується ще тільки в Дії 18:17, де говориться про начальника синагоги, який постраждав від рук натовпу в Коринфі. Тож цілком можливо, що згодом цей чоловік став християнином, перебував з Павлом в Ефесі і саме його названо «нашим братом». З 1Кр 16:21 видно, що більшу частину листа Павло писав не власноруч, тому можна зробити висновок, що Состен був секретарем, який записав цього листа.

Божого збору в Коринфі. Павло заснував збір у Коринфі приблизно у 50 році н. е. (Дії 18:1—11). Він написав цей перший натхнений лист до коринфян приблизно 55 року н. е., перебуваючи в Ефесі. (Пор. 1Кр 5:9.) Незадовго до того коринфські брати написали Павлу листа, в якому запитували про одруження та споживання їжі, пожертвуваної ідолам (1Кр 7:1; 8:1). Однак Павло розумів, що у зборі існували нагальніші проблеми. Збір дивився крізь пальці на кричущу статеву розпусту (1Кр 5:1—8). Також між християнами у зборі був розбрат (1Кр 1:11—13; 11:18; 15:12—14, 33, 34). Крім того, вони, можливо, не до кінця розуміли, як правильно відзначати Господню вечерю (1Кр 11:20—29). Під натхненням Павло дав християнам поради щодо того, як вирішити ці проблеми, а також наголосив, наскільки важливо виявляти християнську любов (1Кр 13:1—13).

Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир. Павло використовує таке вітання в 11 своїх листах (1Кр 1:3; 2Кр 1:2; Гл 1:3; Еф 1:2; Флп 1:2; Кл 1:2; 1Фс 1:1; 2Фс 1:2; Тит 1:4; Флм 3). Подібним вітанням він починає свої листи до Тимофія, але додає слово «милосердя» (1Тм 1:2; 2Тм 1:2). Вчені зазначають, що замість звичного в таких контекстах слова «вітаю» (грецькою ха́йрейн), Павло вживає співзвучне йому грецьке слово (ха́ріс), яким виражає своє бажання, щоб збори повною мірою відчували «незаслужену доброту». (Див. коментар до Дії 15:23.) Вжите далі слово «мир» нагадує про традиційне єврейське вітання — шало́м. (Див. коментар до Мр 5:34.) Згадуючи про «незаслужену доброту й мир», Павло, очевидно, підкреслює те, які стосунки християни можуть мати з Богом Єговою на підставі викупу. Коли Павло вказує на джерело незаслуженої доброти і миру, то говорить про Бога, нашого Батька, і про Господа Ісуса Христа як про двох окремих осіб.

Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир. Див. коментар до Рм 1:7.

Разом проводили час. Або «ділилися одне з одним». Основне значення грецького слова койнонı́а — «співучасть; спільність». Павло кілька разів використовує це слово у своїх листах (1Кр 1:9, «мали єдність»; 10:16, «отримуємо користь»; 2Кр 6:14, «спільного»; 13:14, «отримуємо разом»). З контексту цього уривка видно, що вислів, вжитий у цьому вірші, вказує на спілкування близьких друзів, а не просто знайомих.

Єдність. Або «спільність». Павло у своїх листах кілька разів використовує грецьке слово койнонı́а (1Кр 10:16, «отримуємо користь»; 2Кр 6:14, «спільне»; 13:14, «отримуємо разом»). В цьому вірші це слово передає думку про близьку дружбу з Божим Сином і єдність. (Див. коментар до Дії 2:42.)

Розбрату. Або «поділу; розколу». Ісус молився про те, щоб серед його послідовників панувала єдність (Ів 17:20—23). Павло теж дуже хотів зберегти єдність у християнському зборі. На той час, коли він писав свого першого натхненого листа до коринфян (близько 55 року н. е.), у зборі були поділення. Одні вважали своїм провідником Аполлоса, інші — Павла чи Петра, а ще інші — тільки Христа (1Кр 1:11, 12). Павло радив не вивищувати чоловіків, які самі були лише служителями і теж підкорялися Богу та Христу (1Кр 3:4—9, 21—23; 4:6, 7). Грецьке слово схı́сма, перекладене тут як «розбрат», Павло використовує у своєму першому листі до коринфян три рази (1Кр 1:10; 11:18; 12:25, «поділ»).

Хлоїних домашніх. У Біблії про жінку, на ім’я Хлоя, згадується лише в цьому вірші. Можливо, вона жила в Коринфі або в Ефесі, де був написаний 1 Коринфян. Павло не говорить, чи Хлоя була християнкою і в якому з цих міст вона жила. Але оскільки він згадує Хлоїних домашніх, то, очевидно, принаймні деякі з них — або члени сім’ї, або раби — були християнами і їх знали в Коринфі.

Симон, якого називають Петром. Згідно з Біблією, він мав п’ять імен: 1) грецьке ім’я Симеон, яке подібне до єврейської форми цього імені; 2) грецьке Симон (і Симеон, і Симон походять від єврейського дієслова, що означає «чути; слухати»); 3) Петро (грецьке ім’я, яке означає «камінь; кусок скелі» і яким у Біблії названий тільки він); 4) Кифа, семітський відповідник імені Петро (можливо, споріднене з єврейським словом кефı́м [«скелі»], вжитим у Йв 30:6; Єр 4:29); 5) подвійне ім’я Симон Петро (Дії 15:14; Ів 1:42; Мт 16:16).

Ти Симон. Згідно з Біблією, Симон мав п’ять імен. (Див. коментарі до Мт 4:18; 10:2.) Очевидно, тут описано, як Ісус знайомиться з Петром і дає йому семітське ім’я Кифа (Кефа́с), яке, можливо, споріднене з єврейським словом кефı́м («скелі»), вжитим у Йв 30:6 і Єр 4:29. Тут письменник Євангелія, Іван, також дає пояснення: «Кифа» перекладається як «Петро» (грецьке ім’я, яке означає «камінь; кусок скелі»). Цим семітським і грецьким ім’ям в Біблії названий тільки Симон. Ісус, який розпізнав, що Натанаїл є чоловіком, «в якому немає обману» (Ів 1:47; 2:25), також зміг розпізнати, якою людиною є Петро. Петро був надійним і непохитним, наче скеля, особливо після Ісусової смерті і воскресіння. Він зміцнював і підтримував збір (Лк 22:32; Дії 1:15, 16; 15:6—11).

Аполлосів. Аполлос був християнином юдейського походження родом з Александрії, який приїхав з Ефеса в Коринф і допомагав тим, хто став віруючим (Дії 18:24—28; 19:1; див. коментар до Дії 18:24). Аполлос «поливав» насіння, яке Павло посадив у Коринфі (1Кр 3:5, 6; див. коментар до 1Кр 16:12).

Кифин. Кифа — семітське ім’я апостола Симона Петра. Це ім’я (грецькою Кефа́с) дав Симону Ісус, коли познайомився з ним. Можливо, воно споріднене з єврейським іменником кефı́м («скелі»), вжитим у Йв 30:6 і Єр 4:29. В Ів 1:42 Іван пояснює, що це ім’я «перекладається як “Петро”» (грецьке ім’я Пе́трос має подібне значення — «камінь; кусок скелі»). Ім’я Кифа згадується лише в Ів 1:42 і у двох листах Павла — 1 Коринфян і Галатів (1Кр 1:12; 3:22; 9:5; 15:5; Гл 1:18; 2:9, 11, 14; див. коментарі до Мт 10:2; Ів 1:42).

Що стосується нашого брата Аполлоса. Здається, Аполлос був неподалік Ефеса або в самому місті, де Павло написав 1 Коринфян. Раніше Аполлос вже проповідував в Коринфі (Дії 18:24—19:1а), і коринфяни дуже поважали його. Хоча Павло просив його відвідати коринфський збір, тоді Аполлос не планував це робити. Можливо, він мав багато справ або ж боявся, що його візит призведе до ще більшого розбрату в зборі (1Кр 1:10—12). У будь-якому разі коротка згадка Павла про «нашого брата Аполлоса» показує, що ці двоє активних місіонерів не дозволяли поділенням у коринфському зборі порушити їхню єдність, як вважають деякі біблійні коментатори (1Кр 3:4—9, 21—23; 4:6, 7).

Аполлос. Християнин юдейського походження, який, очевидно, виростав у місті Александрія — столиці римської провінції Єгипет. Александрія була центром вищої освіти і славилась своєю бібліотекою. Це величезне місто Римської імперії поступалося лише Риму. В Александрії проживало багато юдеїв, і вона була одним з найважливіших культурних та освітніх центрів як для юдеїв, так і для греків. У цьому місті здійснили грецький переклад Єврейських Писань, відомий як Септуагінта. Можливо, походження Аполлоса пояснює, чому він добре знав [буквально «був сильний у»] Писання, тобто натхнені Єврейські Писання.

Страчений на стовпі. Або «прибитий до стовпа (палі)». (Див. коментар до Мт 20:19 і глосарій, «Стовп», «Стовп мук».)

Стратили на стовпі. Або «прибили до стовпа (палі)». Перший з понад 40 випадків вживання грецького дієслова стауро́о в Грецьких Писаннях. Це дієслово споріднене з іменником стауро́с, що перекладається як «стовп мук». (Див. коментарі до Мт 10:38; 16:24; 27:32 і глосарій, «Стовп»; «Стовп мук».) У Септуагінті це дієслово вживається в Ес 7:9, де розповідається про наказ повісити Гамана на стовпі заввишки понад 20 м. У класичній грецькі мові це слово означало «обгородити палями; зробити частокіл».

Христос послав мене не хрестити. Павло мав право хрестити (Мт 28:19) і час від часу робив це. Однак в цьому вірші він показує, що хрещення інших не було його основним завданням від Христа (1Кр 1:14, 16). Павло не хотів, щоб хрещення стало причиною поділень серед християн, адже дехто міг подумати, що хрещення, виконане апостолом, важливіше, ніж хрещення, виконане кимось іншим.

Стовп мук Христа. Тут вислів «стовп мук» (грецькою стауро́с) вказує на Ісусову смерть на стовпі. Ісус зазнав такої смерті, щоб люди могли звільнитися з рабства гріха і мати добрі стосунки з Богом.

Стовп мук. Див. коментар до 1Кр 1:17.

Стовп мук Христа. Тут вислів «стовп мук» (грецькою стауро́с) вказує на Ісусову смерть на стовпі. Ісус зазнав такої смерті, щоб люди могли звільнитися з рабства гріха і мати добрі стосунки з Богом.

Книжники. Тобто знавці Мойсеєвого закону.

Цей вік. Тут вживається грецьке слово айо́н, основне значення якого «вік». Воно може стосуватися ситуації, що склалась у певний період чи епоху, або особливих ознак і обставин, що характеризують якийсь період чи епоху. (Див. глосарій, «Вік».) У цьому контексті воно має таке саме значення, що й у 2Тм 4:10, де це слово перекладено як «теперішній світ» і вказує на стан речей у світі загалом.

Греки. У I столітті н. е. вжите тут грецьке слово ге́ллен не обов’язково стосувалося корінних жителів Греції або греків за походженням. У цьому контексті слово «греки» вживається паралельно з висловом «люди з інших народів» (1Кр 1:23) і стосується всіх народів, крім юдеїв (Рм 1:16; 2:9, 10; 3:9; 10:12; 1Кр 10:32; 12:13). Без сумніву, це пояснюється тим, що грецька мова і культура займали панівне становище в Римській імперії. (Див. коментар до Рм 1:16.)

Безглуздя звістки, що проповідується. Павло назвав звістку про Христа «безглуздям», тому що вона здавалася безглуздою людям з різних народів. Греки не розуміли, чому заради їхнього спасіння якийсь юдей мав померти ганебною смертю як злочинець (1Кр 1:18, 25; див. коментар до 1Кр 1:22). Юдеї сподівалися отримати спасіння завдяки вчинкам, яких вимагав закон, завдяки тому, що давали милостиню, і завдяки заслугам прабатьків, особливо Авраама. Вони не хотіли, щоб їхнім месією був чоловік, який здавався їм слабким і який допустив, щоб його прибили до стовпа (1Кр 1:23).

Греки. У I столітті н. е. вжите тут грецьке слово ге́ллен не обов’язково стосувалося корінних жителів Греції або греків за походженням. У цьому контексті слово «греки» вживається паралельно з висловом «люди з інших народів» (1Кр 1:23) і стосується всіх народів, крім юдеїв (Рм 1:16; 2:9, 10; 3:9; 10:12; 1Кр 10:32; 12:13). Без сумніву, це пояснюється тим, що грецька мова і культура займали панівне становище в Римській імперії. (Див. коментар до Рм 1:16.)

Грек. У I столітті н. е. грецьке слово ге́ллен (означає «грек») не обов’язково стосувалося корінних жителів Греції або греків за походженням. Коли Павло говорив про кожного, хто вірить і згадував «грека» разом з «юдеєм», то, очевидно, вживав слово «грек» в ширшому значенні, маючи на увазі всі народи, крім юдеїв (Рм 2:9, 10; 3:9; 10:12; 1Кр 10:32; 12:13). Без сумніву, це пояснювалося тим, що грецька мова і культура займали панівне становище в Римській імперії.

Для юдеїв він камінь спотикання. У Законі говорилося, що кожен, хто висить на стовпі, «проклятий Богом» (Пв 21:22, 23; Гл 3:13). Тож юдеї вважали смерть, якою помер Ісус, ганебною і не гідною Месії. Тому для них його смерть стала «каменем спотикання».

З людського погляду. Або «за людськими нормами». Букв. «за тілом».

Знатного походження. Або «з видатних родин». На думку деяких вчених, вжите тут грецьке слово стосувалося людей, які походили з місцевих знатних і давніх родів. У греко-римському суспільстві ті, хто мав «знатне походження», були частиною еліти. Отже, тут це слово вказує на те, що деякі християни з Коринфа, можливо, належали до вищих верств суспільства і користувалися пов’язаними з цим благами.

Ніхто. Букв. «жодне тіло». Грецьке слово саркс тут вказує на людину, істоту з фізичним тілом і кров’ю. (Див. коментарі до Ів 17:2; Рм 3:20; 1Кр 1:26.)

З людського погляду. Або «за людськими нормами». Букв. «за тілом».

Людина. Букв. «тіло». Грецьке слово саркс тут вказує на людину, істоту з фізичним тілом і кров’ю. (Див. коментарі до Ів 3:6; 17:2.)

Усіма людьми. Або «усім людством». Букв. «усім тілом». Цей вислів також трапляється в Лк 3:6, в цитаті з Іс 40:5, де вживається єврейський вислів з тим самим значенням. (Пор. коментар до Ів 1:14.)

Єговою. Це цитата з Єр 9:24, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В1 і В2.)