Старійшин. Букв. «чоловіків похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі. Коли це слово передає думку про вік людини (як-от в Лк 15:25 і Дії 2:17), то може вказувати не лише на похилий вік, а й на те, що хтось старший від когось іншого. В цьому вірші слово пресбı́терос означає провідників юдейського народу, які часто згадуються разом зі старшими священиками і книжниками. Чоловіки з цих трьох груп входили до складу Синедріону (Мт 21:23; 26:3, 47, 57; 27:1, 41; 28:12; див. глосарій, «Старійшина; старший чоловік»).

Старійшинам. Букв. «чоловікам похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі, але може вказувати і на похилий вік. (Див. коментар до Мт 16:21.) У стародавньому Ізраїлі старійшини здійснювали управління і були провідниками окремих громад (Пв 25:7—9; ІсН 20:4; Рт 4:1—12) та цілого народу (Сд 21:16; 1См 4:3; 8:4; 1Цр 20:7). Тут це слово вперше вживається щодо християнського збору. На старійшинах духовного Ізраїля, як і на старійшинах буквального Ізраїля, лежав обов’язок давати вказівки у зборі. В цьому уривку показано, що саме старійшини отримали допомогу для зборів у Юдеї і наглядали за її розподілом.

Жваво обговорювали. Або «сперечалися». Вжите тут грецьке слово споріднене з дієсловом зете́о (означає «шукати») і передає думку про «пошуки пояснення; розпитування» («Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства», англ.). Тож, розглядаючи порушене питання, апостоли і старійшини шукали пояснення, ретельно досліджували факти і, без сумніву, чесно й відверто обмінювалися поглядами.

Старійшин. Букв. «чоловіків похилого віку». Тут грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідав відповідальне становище в ранньому християнському зборі. У розповіді про те, як Павло, Варнава та кілька інших братів із сирійської Антіохії пішли з’ясувати питання про обрізання, старійшини єрусалимського збору згадуються разом з апостолами. Так само як колись деякі старійшини в Ізраїлі керували цілим народом, ці старійшини разом з апостолами утворювали керівний орган для всіх християнських зборів I століття. Отже, керівний орган, до якого раніше входило тільки 12 апостолів, тепер складався з більшої кількості членів (Дії 1:21, 22, 26; див. коментарі до Мт 16:21; Дії 11:30).

Питання. Або «суперечку». Грецьке слово зе́тема часто означає питання, з приводу якого ведуться дискусії чи суперечки. Воно споріднене з грецьким словом зете́о, що означає «шукати». (Див. коментар до Дії 15:7.)

Плоди, що свідчать про каяття. Стосується очевидних доказів і діл, які вказують на зміну мислення чи поглядів тих, хто слухав Івана (Лк 3:8; Дії 26:20; див. коментарі до Мт 3:2, 11 і глосарій, «Каяття»).

Покайтесь. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «змінити мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті слово «покайтесь» означає, що людина має зробити зміни, якщо хоче подобатись Богу і мати з ним близькі стосунки. (Див. коментарі до Мт 3:8, 11 і глосарій, «Каяття».)

Покайтесь та наверніться. Грецьке слово метаное́о, перекладене як «покайтесь», буквально означає «змініть мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті йдеться про бажання людини налагодити або відновити стосунки з Богом. Щире каяття виявляється в тому, що грішник дуже шкодує про свою неправильну поведінку і рішуче настроєний не повторювати гріха (2Кр 7:10, 11; див. коментарі до Мт 3:2, 8). Більше того, грішник готовий навернутися: покинути неправильну поведінку і стати на шлях, який схвалює Бог. І в єврейській, і в грецькій мовах дієслова, що перекладаються як «навернутися» (єврейською шув; грецькою стре́фо, епістре́фо), буквально означають «повернутися; обернутися; розвернутися» (Бт 18:10; 50:14; Рт 1:6; Дії 15:36). Коли вони вживаються в контексті поклоніння, то передають думку про те, що хтось покидає грішний шлях і повертається до Єгови (1Цр 8:33; Єз 33:11; див. коментарі до Дії 15:3; 26:20).

Покаялися. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «змінити мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті заохочення покаятися пов’язане з висловом навернулись до Бога, тому означає, що людина має зробити зміни, якщо хоче подобатись Богу і мати з ним близькі стосунки. Той, хто щиро кається, робить вчинки, які свідчать про каяття. Іншими словами, вчинки людини доводять, що її погляди і мислення змінилися. (Див. коментарі до Мт 3:2, 8; Лк 3:8 і глосарій, «Каяття».)

Навернення. Вжите тут грецьке слово епістрофе́ походить від дієслова, яке означає «повернутися; обернутися; розвернутися» (Ів 12:40; 21:20; Дії 15:36). Коли воно вживається в контексті поклоніння, то передає думку про те, що хтось навертається до правдивого Бога або повертається до нього, а також відвертається від ідолів та фальшивих богів. (Це дієслово трапляється в Дії 3:19; 14:15; 15:19; 26:18, 20; 2Кр 3:16.) У 1Фс 1:9 це дієслово вживається у вислові «як ви покинули своїх ідолів та навернулись до Бога». Навернення є наступним кроком після каяття. (Див. коментарі до Мт 3:2, 8; Дії 3:19; 26:20.)

Які раніше належали до фарисейської секти. Очевидно, цих християн вирізняли за колишньою приналежністю до фарисеїв. (Пор. коментар до Дії 23:6.)

Я фарисей. Деякі присутні були знайомі з Павлом (Дії 22:5). Фарисеї у Синедріоні знали, що він став ревним християнином, і розуміли, що він не видавав себе за того, ким не був. Коли Павло сказав, що є сином фарисеїв, він лише визнав, що має спільну з ними духовну спадщину. Як видно з контексту, слова Павла навряд чи слід розуміти буквально. Він відніс себе до фарисеїв тому, що вони, на відміну від садукеїв, вірили у воскресіння. Так він використав те, що в них було спільне. Очевидно, Павло сподівався, що, порушивши спірне питання, спонукає деяких членів Синедріону стати на його бік; і це спрацювало (Дії 23:7—9). Павлові слова з Дії 23:6 також узгоджуються з тим, що він пізніше сказав, виступаючи на свій захист перед царем Агріппою (Дії 26:5). У листі до християн у Філіппах, написаному в Римі, Павло знову згадує про своє походження і про те, що колись був фарисеєм (Флп 3:5). Варто зазначити, що в Дії 15:5 про деяких християн також говориться як про тих, хто раніше належав до фарисейської секти. (Див. коментар до Дії 15:5.)

Жваво обговорювали. Або «сперечалися». Вжите тут грецьке слово споріднене з дієсловом зете́о (означає «шукати») і передає думку про «пошуки пояснення; розпитування» («Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства», англ.). Тож, розглядаючи порушене питання, апостоли і старійшини шукали пояснення, ретельно досліджували факти і, без сумніву, чесно й відверто обмінювалися поглядами.

Чуда. Або «передвістя». У Грецьких Писаннях грецьке слово те́рас завжди використовується разом зі словом семе́йон (означає «знак»), причому обидва вживаються у формі множини (Мт 24:24; Ів 4:48; Дії 7:36; 14:3; 15:12; 2Кр 12:12). Слово те́рас в основному вказує на те, що викликає благоговіння чи подив. Коли це слово стосується того, що вказує на майбутні події, у коментарі цього видання подається альтернативний варіант перекладу — «передвістя».

Чуд. Або «передвість». (Див. коментар до Дії 2:19.)

Яків. Єдиноутробний брат Ісуса. Очевидно, саме про нього згадується в Дії 12:17 (див. коментар) і Гл 1:19 і саме він написав біблійну книгу Якова (Як 1:1).

Якову. Найімовірніше, йдеться про Ісусового брата по матері. Він, можливо, народився другим після Ісуса, оскільки його вказано першим з чотирьох синів Марії; ці сини — Яків, Йосип, Симон та Юда (Мт 13:55; Мр 6:3; Ів 7:5). Яків став свідком того, що відбулося у П’ятидесятницю 33 року н. е., коли тисячі юдеїв, які прибули з інших країв (з діаспори), прийняли добру новину та охрестилися (Дії 1:14; 2:1, 41). Петрові слова «повідомте... Якову» вказують на те, що Яків брав провід у християнському зборі. Він, очевидно, є тим, хто згадується в Дії 15:13; 21:18; 1Кр 15:7; Гл 1:19 (тут його названо «Господнім братом»); 2:9, 12, а також письменником біблійної книги, названої його іменем (Як 1:1; Юд 1).

Яків. Очевидно, йдеться про Ісусового брата по матері, про якого згадується в Дії 12:17. (Див. коментарі до Мт 13:55; Дії 12:17.) Яків, скоріш за все, головував на зустрічі апостолів і старійшин, які зібралися в Єрусалимі, щоб вирішити питання про обрізання (Дії 15:1, 2). Ймовірно, маючи на думці цю подію, апостол Павло зазначив, що Яків, Кифа (Петро) та Іван були тими, хто вважався стовпами єрусалимського збору (Гл 2:1—9).

Симеон. Тобто Симон Петро. Грецьке ім’я Сімео́н — є прямим відповідником єврейської форми цього імені. Вживання цього імені вказує на те, що зустріч проходила єврейською мовою. В Біблії апостол Петро названий Симеоном лише один раз. (Див. коментар до Мт 10:2.)

Народ для свого імені. Цей вислів, очевидно, перегукується з подібними висловами у Єврейських Писаннях, в уривках, де говориться, що Єгова вибрав собі народ як особливу власність (Вх 19:5; Пв 7:6; 14:2; 26:18, 19). Новий народ, що носив ім’я Єгови і був названий «Ізраїлем Божим», тобто духовним Ізраїлем, тепер складався не лише з юдеїв, а й з неюдеїв (Гл 6:16; Рм 11:25, 26а; Об 14:1). Цей народ мав вихваляти того, кого представляв, і прилюдно прославляти його ім’я (1Пт 2:9, 10). Подібно до буквального Ізраїля у давнину, члени духовного Ізраїля були «народом, який [Єгова] створив для себе, щоб він ніс [йому] хвалу» (Іс 43:21). Ранні християни сміливо проголошували, що Єгова — єдиний правдивий Бог і всі інші боги, яким тоді поклонялися люди,— фальшиві (1Фс 1:9).

Симон, якого називають Петром. Згідно з Біблією, він мав п’ять імен: 1) грецьке ім’я Симеон, яке подібне до єврейської форми цього імені; 2) грецьке Симон (і Симеон, і Симон походять від єврейського дієслова, що означає «чути; слухати»); 3) Петро (грецьке ім’я, яке означає «камінь; кусок скелі» і яким у Біблії названий тільки він); 4) Кифа, семітський відповідник імені Петро (можливо, споріднене з єврейським словом кефı́м [«скелі»], вжитим у Йв 30:6; Єр 4:29); 5) подвійне ім’я Симон Петро (Дії 15:14; Ів 1:42; Мт 16:16).

Тим, що записано у Пророках. Розповіді Симеона, або Симона Петра (Дії 15:7—11), та свідчення Варнави й Павла (Дії 15:12), напевно, нагадали Якову слова з Писань, які проливали світло на обговорюване питання (Ів 14:26). Після фрази: «Згідно з тим, що записано у Пророках», Яків навів слова з Амоса 9:11, 12. Книга Амоса входила в ту частину Єврейських Писань, яку переважно називали «Пророки» (Мт 22:40; Дії 15:16—18; див. коментар до Лк 24:44).

В Законі Мойсея, у Пророках і Псалмах. Очевидно, Ісус згрупував усі натхнені Єврейські Писання так, як було прийнято у юдеїв. Слово «Закон» (єврейською Тора́) стосується біблійних книг від Буття до Повторення Закону. «Пророками» (єврейською Невіı́м) називали пророчі книги Єврейських Писань, у тому числі книги так званих Ранніх пророків (від біблійної книги Ісуса Навина до книги Царів). Слово «Псалми» вказує на третю частину Писань, в яку входила решта книг Єврейських Писань і яку називали Писаннями, або єврейською — Кетувı́м. Цю частину тут названо «Псалмами» тому, що першою в ній була книга Псалмів. Єврейська назва Єврейських Писань — «Танах» — складається з перших літер назв кожної з цих трьох частин («ТаНаХ»). Те, що Ісус вживав ці назви, показує, що за його життя на землі канон Єврейських Писань був утверджений і Ісус його визнавав.

Давидів дім. Або «намет (помешкання) Давида». Єгова пообіцяв, що Давидове царство «ніколи не поруш[и]ться» (2См 7:12—16). «Давидів дім», тобто царська династія, упав, коли царя Седекію скинули з престолу (Єз 21:27). Відтоді царі з роду Давида вже не сиділи «на троні Єгови» у місті Єрусалимі (1Хр 29:23). Однак Єгова виявив, що відновить «Давидів дім»: зробить Давидового нащадка, Ісуса, Царем, який правитиме вічно (Дії 2:29—36). Яків показав, що до передреченого Амосом відновлення (повернення царської влади потомству Давида) входитиме збирання Ісусових учнів (спадкоємців Царства) — як з юдеїв, так і з язичників (Ам 9:11, 12).

Аби ті, хто залишиться з цього народу, наполегливо шукали Єгову. Як видно з коментаря до Дії 15:15, Яків цитував слова з Ам 9:11, 12. Однак частини цієї цитати відрізняються від доступного на сьогодні єврейського тексту. Існує припущення, що Яків цитував Амоса з Септуагінти, грецького перекладу Єврейських Писань. Все ж коли Яків згадує Петра, то вживає грецьку форму імені, яка відповідає єврейському імені Симеон, а це вказує на те, що зустріч проходила єврейською мовою (Дії 15:14). Тож Яків міг цитувати вірші єврейською, а вже Лука записав їх, використовуючи формулювання із Септуагінти. Лука, Яків та інші письменники Біблії не раз робили так, коли цитували з Єврейських Писань. І, хоча слова з деяких віршів Септуагінти дещо різняться від доступного на сьогодні єврейського тексту, Єгова дозволив біблійним письменникам використовувати цей переклад; цитати з нього увійшли до натхнених Писань (2Тм 3:16). Слід зазначити, що в Септуагінті в Ам 9:12 вжито вислів «чоловіки (люди), що залишаться», а в доступних єврейських рукописах — «те, що залишиться від Едома». Дехто вважає, що різницю можна пояснити тим, що слова «чоловіки (люди)» та «Едом» у давньоєврейській мові дуже подібні. Подібними є також єврейські слова «шукати» і «володіти». Також існує погляд, що переклад Ам 9:12 у Септуагінті ґрунтувався на стародавньому єврейському тексті, який відрізняється від єврейського тексту, доступного сьогодні; однак поки що це лише припущення. Хоч би як там було, і Септуагінта, і єврейський масоретський текст передають головну думку, на якій наголошує Яків. З обох текстів видно, про що передрік Амос: язичники називатимуться іменем Єгови.

Єгову. В Дії 15:14 Яків говорить, що Симеон розповів, «як Бог... звернув увагу на інші народи», а у вірші 19 Яків згадує про «людей з інших народів, які навертаються до Бога». Тут Яків цитує Ам 9:11, 12. У єврейському тексті Боже ім’я вживається лише один раз — у вислові «каже [або «говорить»] Єгова». Однак в Дії 15:17 грецьке слово Кı́ріос (Господь) трапляється двічі і в обох випадках стосується Єгови. З огляду на контекст слів у книзі Дії, а також подібні вислови у Єврейських Писаннях і вживання слова Кı́ріос у Септуагінті та уривках Грецьких Писань існують вагомі підстави для вживання Божого імені в цьому вірші замість обох слів Кı́ріос. (Див. додатки В1 і В3, вступ і Дії 15:17.)

Разом з людьми з усіх народів. Тобто неюдеями, або язичниками. Обрізаний язичник не вважався чоловіком з іншого народу, а був «як корінний житель», іншими словами, як юдей (Вх 12:48, 49). За днів Естер багато язичників «ставали юдеями» (Ес 8:17). Варто зазначити, що в Септуагінті в Ес 8:17 сказано, що вони «обрізалися і ставали юдеями». У процитованому в книзі Дії пророцтві з Ам 9:11, 12 говориться, що «люди з усіх народів» (необрізані язичники) приєднаються до «тих, хто залишиться» з дому Ізраїля (юдеїв та обрізаних прозелітів) і стануть «тими, хто називатиметься... іменем [Єгови]». На підставі цього пророцтва учні зрозуміли, що від людей з інших народів не вимагається робити обрізання, щоб мати Боже схвалення.

Тими, хто називатиметься моїм іменем. Коли у Єврейських Писаннях говориться, що ізраїльтяни називались іменем Єгови, це означає, що вони були його народом (Пв 28:10; 2Хр 7:14; Іс 43:7; 63:19; Дн 9:19). Також те, що ім’я Єгови перебувало в Єрусалимі та його храмі, означало, що Бог вибрав ці місця як центр поклоніння йому (2Цр 21:4, 7).

Говорить Єгова. Це цитата з Ам 9:12, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Який виконує те, [вірш 18] що відомо з давніх-давен. Або, згідно з іншим розумінням грецького тексту, «який розкриває це [вірш 18] з давніх-давен».

Тим, що записано у Пророках. Розповіді Симеона, або Симона Петра (Дії 15:7—11), та свідчення Варнави й Павла (Дії 15:12), напевно, нагадали Якову слова з Писань, які проливали світло на обговорюване питання (Ів 14:26). Після фрази: «Згідно з тим, що записано у Пророках», Яків навів слова з Амоса 9:11, 12. Книга Амоса входила в ту частину Єврейських Писань, яку переважно називали «Пророки» (Мт 22:40; Дії 15:16—18; див. коментар до Лк 24:44).

Моє рішення таке. Або «моя думка (висновок) така». Букв. «я суджу». Вжитий тут грецький вислів не вказує на те, що Яків, який, очевидно, головував на зустрічі, нав’язував свою думку всім присутнім. Він лише виносив на розгляд братів свою пропозицію, що ґрунтувалась на почутих свідченнях і доказах з Писань. В одному словнику вжите тут грецьке дієслово визначається так: «складати судження, беручи до уваги різні факти». Тож це дієслово стосується не офіційного судового рішення, а погляду Якова — висновку, якого він дійшов на основі щойно процитованого уривка.

Статевої розпусти. Грецьке слово порне́йа — загальний термін, що вказує на будь-які незаконні з біблійного погляду статеві стосунки. Включає в себе перелюб, проституцію, статеві стосунки між неодруженими особами, гомосексуалізм і скотолозтво. (Див. глосарій.)

М’яса задушених тварин. Або «тварин, яких вбили, але не спустили з них кров». Ця заборона, очевидно, також стосувалася м’яса тварин, які померли самі або від ран, завданих іншою твариною. У кожному з цих випадках кров тварини не була спущена належно (Вх 22:31; Лв 17:15; Пв 14:21).

Підвівся, щоб читати. На думку вчених, це найдавніший відомий на сьогодні опис служби в синагозі. За єврейською традицією, служба зазвичай починалася з того, що члени синагоги, ввійшовши в будівлю, зверталися до Бога з особистими молитвами, а після того проказувалися слова з Пв 6:4—9 і 11:13—21. Далі були публічні молитви, а тоді за розкладом читали вголос уривок з П’ятикнижжя. В Дії 15:21 сказано, що у I столітті таке читання відбувалося щосуботи. Наступна частина служби (про неї, мабуть, ідеться в цьому вірші) — читання уривків із пророчих книг і пояснення їхньої практичної цінності. Той, хто читав, зазвичай робив це стоячи і, можливо, міг вибрати, який саме уривок прочитати. (Див. коментар до Дії 13:15.)

Читання Закону і Пророків. У I столітті н. е. таке читання відбувалося «щосуботи» (Дії 15:21). Під час зібрань у синагозі читали молитву Шма (Шема), яка була свого роду символом віри юдеїв (Пв 6:4—9; 11:13—21). Свою назву вона отримала за першим словом уривка з Писань, з якого була взята: «Слухай [Шема́], Ізраїлю: Єгова, наш Бог,— один Єгова» (Пв 6:4). Найважливішою частиною зібрань було читання Тори, або П’ятикнижжя. У багатьох синагогах Закон прочитували за один рік, а в деяких — за три роки. Також читали і пояснювали уривки пророчих книг. Після читання виділявся час для виголошення проповідей. Саме після такого читання в синагозі Антіохії (в Пісідії) Павла попросили сказати слова заохочення для тих, хто зібрався. (Див. коментар до Лк 4:16.)

Підвівся, щоб читати. На думку вчених, це найдавніший відомий на сьогодні опис служби в синагозі. За єврейською традицією, служба зазвичай починалася з того, що члени синагоги, ввійшовши в будівлю, зверталися до Бога з особистими молитвами, а після того проказувалися слова з Пв 6:4—9 і 11:13—21. Далі були публічні молитви, а тоді за розкладом читали вголос уривок з П’ятикнижжя. В Дії 15:21 сказано, що у I столітті таке читання відбувалося щосуботи. Наступна частина служби (про неї, мабуть, ідеться в цьому вірші) — читання уривків із пророчих книг і пояснення їхньої практичної цінності. Той, хто читав, зазвичай робив це стоячи і, можливо, міг вибрати, який саме уривок прочитати. (Див. коментар до Дії 13:15.)

Читання Закону і Пророків. У I столітті н. е. таке читання відбувалося «щосуботи» (Дії 15:21). Під час зібрань у синагозі читали молитву Шма (Шема), яка була свого роду символом віри юдеїв (Пв 6:4—9; 11:13—21). Свою назву вона отримала за першим словом уривка з Писань, з якого була взята: «Слухай [Шема́], Ізраїлю: Єгова, наш Бог,— один Єгова» (Пв 6:4). Найважливішою частиною зібрань було читання Тори, або П’ятикнижжя. У багатьох синагогах Закон прочитували за один рік, а в деяких — за три роки. Також читали і пояснювали уривки пророчих книг. Після читання виділявся час для виголошення проповідей. Саме після такого читання в синагозі Антіохії (в Пісідії) Павла попросили сказати слова заохочення для тих, хто зібрався. (Див. коментар до Лк 4:16.)

Мойсея. Яків послався на писання Мойсея, в які входив не тільки Закон, але й розповідь про стосунки Бога з його народом та його вказівки, які передували Закону. Наприклад, з книги Буття можна дізнатися про ставлення Бога до споживання крові, до перелюбу та ідолопоклонства (Бут. 9:3, 4; 20:2—9; 35:2, 4). Отже, в писаннях Мойсея Єгова виклав принципи, яких мають дотримуватися всі люди, а не тільки юдеї. Рішення, записане в Дії 15:19, 20, не завдавало би клопотів християнам з язичників, не змушувало б їх дотримуватись вимог Мойсеєвого закону. Воно також не ранило б почуття християн з юдеїв, які впродовж років щосуботи слухали, як його [Мойсея] писання читаються уголос по синагогах. (Див. коментарі до Лк 4:16; Дії 13:15.) Завдяки такому рішенню зміцнилися б узи між християнами з юдеїв і християнами з язичників.

Щосуботи... читаються уголос по синагогах. Див. коментарі до Лк 4:16; Дії 13:15.

Старійшин. Букв. «чоловіків похилого віку». Тут грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідав відповідальне становище в ранньому християнському зборі. У розповіді про те, як Павло, Варнава та кілька інших братів із сирійської Антіохії пішли з’ясувати питання про обрізання, старійшини єрусалимського збору згадуються разом з апостолами. Так само як колись деякі старійшини в Ізраїлі керували цілим народом, ці старійшини разом з апостолами утворювали керівний орган для всіх християнських зборів I століття. Отже, керівний орган, до якого раніше входило тільки 12 апостолів, тепер складався з більшої кількості членів (Дії 1:21, 22, 26; див. коментарі до Мт 16:21; Дії 11:30).

Апостоли і старійшини. Див. коментар до Дії 15:2.

Вітаємо! Грецьке слово ха́йро, яке буквально означає «радіти», вживається тут у вступних словах листа і передає думку про найкращі побажання. Початок цього листа про обрізання, адресованого всім зборам, був типовим для тих часів. Зазвичай спочатку згадувалось, хто написав листа і кому, а далі йшли звичні слова привітання. (Див. коментар до Дії 23:26.) З усіх листів Грецьких Писань лише лист Якова, так само як цей лист від керівного органу I століття, містить грецьке слово ха́йро у словах привітання (Як 1:1). Учень Яків брав участь у написанні листа від керівного органу, а це служить додатковим доказом, що автор листа Якова і Яків, який відіграв визначну роль під час зустрічі, описаної в 15-му розділі книги Дії,— одна й та сама особа.

Клавдій Лісій Високошановному наміснику Феліксу. Вітаю тебе! Такий вступ був типовим для листів у давні часи. Зазвичай спочатку згадувалось, хто написав листа і кому, а далі йшли звичні слова привітання, як-от вжите тут грецьке слово ха́йро, яке буквально означає «радіти» і передає думку про найкращі побажання. Це слово часто трапляється в рукописах небіблійних листів. У цьому контексті слово ха́йро доречно перекладено висловом «вітаю тебе». Подібні вступні слова вживаються також в Дії 15:23 і Як 1:1. (Див. коментар до Дії 15:23.)

Вас похитнути. Або «збентежити вас». Словом «вас» тут перекладено грецький вислів «ваші душі». Грецьке слово псіхе́, яке традиційно перекладають як «душа», тут стосується самої людини, тому перекладається займенником «вас». (Див. глосарій, «Душа».)

Одностайно. Букв. «однодумно». Грецьке слово гомотімадо́н вживається у книзі Дії кілька разів і найчастіше стосується дивовижної єдності, що існувала серед ранніх християн. Наприклад, в Дії 1:14 воно перекладається як «однодумно», в Дії 2:46 — «об’єднані спільною метою», в Дії 4:24 — «разом».

Ризикували своїм життям. Словом «життя» перекладене грецьке слово псіхе́ (вжите у формі множини), яке часто перекладають як «душа». Це слово може вказувати на особу або життя особи. (Див. глосарій, «Душа».) Цілий вислів, ймовірно, означає «ризикували своїм життям (душами)» або «присвятили своє життя (або «себе»)».

Стримуватися від. Або «уникати». Вжите тут дієслово може стосуватися всього, що перелічується далі. Християни мали уникати ідолопоклонства, статевої розпусти і споживання м’яса задушених тварин, тобто тварин, з яких належно не спустили кров. Вказівка стримуватися від крові стосувалася не лише споживання крові, адже грецьке дієслово має широке значення і містить думку про те, що слід уникати будь-якого неправильного використання крові, виявляючи повагу до її святості (Лв 17:11, 14; Пв 12:23).

Стримуватися... від крові. Рішення керівного органу ґрунтувалось на тому, що Бог заборонив Ною та його синам, а отже, і всім людям, споживати кров (Бт 9:4—6). Через вісім століть після того Бог помістив цей наказ у Закон, даний ізраїльтянам (Лв 17:13—16). Ще через 15 століть він, як видно з цього вірша, повторив його християнському збору. В Божих очах стримуватися від крові настільки ж важливо, як і уникати ідолопоклонства і статевої розпусти.

М’яса задушених тварин. Див. коментар до Дії 15:20.

Статевої розпусти. Див. коментар до Дії 15:20.

Бувайте здорові! Або «всього найкращого». Вжитий тут грецький вислів був типовим для листів того часу. Він не означав, що християни мали дотримуватися цих вказівок заради свого здоров’я. Однак він був побажанням сили, щастя і здоров’я адресату листа. Цей вислів за значенням подібний до єврейського слова шало́м, яке використовували, коли комусь бажали «миру» (Вх 4:18; Сд 18:6; 19:20; 1См 1:17). По суті, в одному перекладі Грецьких Писань сучасною єврейською мовою (в додатку В4 він позначений як J²²) вживається вислів шало́м лахе́м, тобто «Мир вам!»

Статевої розпусти. Грецьке слово порне́йа — загальний термін, що вказує на будь-які незаконні з біблійного погляду статеві стосунки. Включає в себе перелюб, проституцію, статеві стосунки між неодруженими особами, гомосексуалізм і скотолозтво. (Див. глосарій.)

М’яса задушених тварин. Або «тварин, яких вбили, але не спустили з них кров». Ця заборона, очевидно, також стосувалася м’яса тварин, які померли самі або від ран, завданих іншою твариною. У кожному з цих випадках кров тварини не була спущена належно (Вх 22:31; Лв 17:15; Пв 14:21).

У деяких грецьких рукописах пізнішого часу та деяких стародавніх перекладах іншими мовами додаються приблизно такі слова: «Але Сила захотів залишитися там; а Юда сам вирушив до Єрусалима». Однак цих слів немає у найдавніших і найавторитетніших рукописах, тому вони не є частиною оригінального тексту Дії. Уривок, мабуть, був коментарем на полях, що пояснював Дії 15:40; пізніше незначна кількість рукописів додала його в основний текст. (Див. додаток A3.)

Слово Єгови. Див. коментар до Дії 8:25 і додаток В3, вступ і Дії 15:35.

Слово Єгови. Цей вислів походить з Єврейських Писань, де єврейський термін, що означає «слово», вживається разом з Божим іменем. Вислів «слово Єгови» міститься у приблизно 200 віршах. (Ось приклади: 2См 12:9; 24:11; 2Цр 7:1; 20:16; 24:2; Іс 1:10; 2:3; 28:14; 38:4; Єр 1:4; 2:4; Єз 1:3; 6:1; Ос 1:1; Мих 1:1; Зх 9:1.) Коли цей вислів трапляється в Зх 9:1 у ранніх копіях Септуагінти (у фрагменті, що був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е.), то після грецького слова ло́ґос стоїть Боже ім’я, написане давньоєврейськими літерами (). Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 8:25 вислів «слово Єгови», а не «слово Господнє», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатку В3, вступ і Дії 8:25.

Слово Єгови. Див. коментар до Дії 8:25 і вступ до додатка В3; Дії 15:36.

Слово Єгови. Цей вислів походить з Єврейських Писань, де єврейський термін, що означає «слово», вживається разом з Божим іменем. Вислів «слово Єгови» міститься у приблизно 200 віршах. (Ось приклади: 2См 12:9; 24:11; 2Цр 7:1; 20:16; 24:2; Іс 1:10; 2:3; 28:14; 38:4; Єр 1:4; 2:4; Єз 1:3; 6:1; Ос 1:1; Мих 1:1; Зх 9:1.) Коли цей вислів трапляється в Зх 9:1 у ранніх копіях Септуагінти (у фрагменті, що був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е.), то після грецького слова ло́ґос стоїть Боже ім’я, написане давньоєврейськими літерами (). Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 8:25 вислів «слово Єгови», а не «слово Господнє», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатку В3, вступ і Дії 8:25.

Єгови. Коли в книзі Дії згадується вислів незаслужена доброта, то найчастіше йдеться про незаслужену доброту Бога (Дії 11:23; 13:43; 20:24, 32). У Дії 14:26 вживається подібний вислів «ввірили Божій незаслуженій доброті». (Див. додаток В3, вступ і Дії 15:40.)