Найняти робітників. Деяких робітників наймали на весь період збору врожаю, а деяких наймали поденно, коли виникала потреба.

Денарій. Римська срібна монета вагою приблизно 3,85 г, на якій з одного боку був зображений Цезар. Як видно з цього вірша, за днів Ісуса сільськогосподарський робітник зазвичай отримував 1 денарій за 12-годинний робочий день. (Див. глосарій і додаток Б14.)

Коло третьої години. Тобто приблизно о 09:00. У I столітті н. е. юдеї ділили день на 12 годин і початком дня вважали схід сонця, тобто приблизно 06:00 (Ів 11:9). Тому третя година — це приблизно 09:00, шоста година — приблизно 12:00, а дев’ята — приблизно 15:00. Через те що люди не мали точних годинників, час якоїсь події зазвичай вказували лише приблизно (Ів 1:39; 4:6; 19:14; Дії 10:3, 9).

Коло шостої години. Тобто приблизно о 12:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)

Коло дев’ятої. Тобто приблизно о 15:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)

Коло третьої години. Тобто приблизно о 09:00. У I столітті н. е. юдеї ділили день на 12 годин і початком дня вважали схід сонця, тобто приблизно 06:00 (Ів 11:9). Тому третя година — це приблизно 09:00, шоста година — приблизно 12:00, а дев’ята — приблизно 15:00. Через те що люди не мали точних годинників, час якоїсь події зазвичай вказували лише приблизно (Ів 1:39; 4:6; 19:14; Дії 10:3, 9).

Коло третьої години. Тобто приблизно о 09:00. У I столітті н. е. юдеї ділили день на 12 годин і початком дня вважали схід сонця, тобто приблизно 06:00 (Ів 11:9). Тому третя година — це приблизно 09:00, шоста година — приблизно 12:00, а дев’ята — приблизно 15:00. Через те що люди не мали точних годинників, час якоїсь події зазвичай вказували лише приблизно (Ів 1:39; 4:6; 19:14; Дії 10:3, 9).

Коло 11-ї години. Тобто приблизно о 17:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)

Коло третьої години. Тобто приблизно о 09:00. У I столітті н. е. юдеї ділили день на 12 годин і початком дня вважали схід сонця, тобто приблизно 06:00 (Ів 11:9). Тому третя година — це приблизно 09:00, шоста година — приблизно 12:00, а дев’ята — приблизно 15:00. Через те що люди не мали точних годинників, час якоїсь події зазвичай вказували лише приблизно (Ів 1:39; 4:6; 19:14; Дії 10:3, 9).

Заздрісне. Букв. «погане; зле». Нездорове око не може бачити чітко. Подібно заздрісне око не здатне зосередитися на тому, що справді важливе (Мт 6:33). Таке око збентежене, невдоволене, жадібне і нещире. Воно змушує свого господаря неправильно оцінювати речі і вести егоїстичне життя. (Див. коментар до Мт 6:22.)

Ти заздриш. Букв. «твоє око погане; твоє око зле». (Див. коментар до Мт 6:23.) Тут слово «око» вжите в переносному значенні і стосується намірів, складу розуму або емоцій людини. (Пор. Мр 7:22, де вживається вислів «заздрісне око».)

Великодушність. Або «щедрість». У цьому контексті великодушність прямо пов’язується зі щедрим учинком.

По дорозі до Єрусалима. Букв. «піднімаючись до Єрусалима». Хоча деякі рукописи передають думку про те, що Ісус «збирався вирушити» до Єрусалима, аналіз рукописів свідчить на користь варіанта «піднімаючись до». Єрусалим розташовувався на висоті приблизно 750 м над рівнем моря. Ісус та його учні піднімалися з Йорданської долини (див. коментар до Мт 19:1), найнижча точка якої — близько 400 м нижче від рівня моря. Щоб дістатися Єрусалима, їм треба було піднятися на висоту приблизно 1000 м.

До кордонів Юдеї за Йорданом. Очевидно, йдеться про Перею, територію на східному боці річки Йордан, а зокрема про частину Переї, що межує з Юдеєю. Ісус залишив Галілею і повернувся туди лише після свого воскресіння. (Див. додаток А7, карту 5.)

Син... людський. Або «Син людини». Цей вислів вживається в Євангеліях близько 80 разів. Так Ісус називає самого себе, очевидно, для того щоб підкреслити, що він дійсно був людиною, народженою від жінки, і що був подібним до Адама, завдяки чому міг викупити людство від гріха і смерті (Рм 5:12, 14, 15). Вислів «Син людський» також показує, що Ісус є Месією, тобто Христом (Дн 7:13, 14; див. глосарій).

Син людський. Див. коментар до Мт 8:20.

Стовп мук. Або «стовп, на якому страчують». (Див. глосарій, «Стовп», «Стовп мук», а також коментарі до Мт 10:38 і 16:24, де «стовп мук» вжито у переносному значенні.)

Стовп мук. Або «стовп, на якому страчують». В класичній грецькій мові основне значення вжитого тут слова стауро́с — «прямий вертикальний стовп; паля». В переносному значенні воно іноді вказувало на страждання, ганьбу, муки і навіть смерть, яких могла зазнати людина, ставши послідовником Христа. (Див. глосарій.)

Стратили на стовпі. Або «прибили до стовпа (палі)». Перший з понад 40 випадків вживання грецького дієслова стауро́о в Грецьких Писаннях. Це дієслово споріднене з іменником стауро́с, що перекладається як «стовп мук». (Див. коментарі до Мт 10:38; 16:24; 27:32 і глосарій, «Стовп»; «Стовп мук».) У Септуагінті це дієслово вживається в Ес 7:9, де розповідається про наказ повісити Гамана на стовпі заввишки понад 20 м. У класичній грецькі мові це слово означало «обгородити палями; зробити частокіл».

Стовпа мук. Або «стовпа, на якому страчують». Це перший випадок вживання грецького слова стауро́с. В класичній грецькій мові основне значення цього слова — «прямий вертикальний стовп; паля». В переносному значенні воно іноді вказувало на страждання, ганьбу, муки і навіть смерть, яких могла зазнати людина, ставши послідовником Ісуса. (Див. глосарій.)

Мати Зеведеєвих синів. Тобто мати апостолів Якова та Івана. Згідно з оповіддю Марка, до Ісуса підійшли Яків та Іван (Мр 10:35). Очевидно, це було їхнє прохання, але вони звернулися з ним через свою матір Саломію — можливо, Ісусову тітку (Мт 27:55, 56; Мр 15:40, 41; Ів 19:25).

Вклонилася. Або «віддала шану; впала навколішки на знак поваги». (Див. коментарі до Мт 8:2; 18:26.)

Вклонився йому. Або «віддав йому шану». Коли грецьке слово проскіне́о вживається стосовно поклоніння богу чи божеству, воно перекладається як «поклонятися». Але в цьому контексті воно передає думку про те, що раб виявляє повагу і підкорення людині, яка має над ним владу. (Див. коментарі до Мт 2:2; 8:2.)

Кланятися. Або «віддавати шану». Люди, згадані у Єврейських Писаннях, вклонялися, коли зустрічали пророків, царів та інших представників Бога (1См 25:23, 24; 2См 14:4—7; 1Цр 1:16; 2Цр 4:36, 37). Очевидно, цей чоловік зрозумів, що перед ним Божий представник, який має силу зціляти хворих. Було цілком доречно на знак пошани вклонитися майбутньому Царю, призначеному Єговою (Мт 9:18; більше інформації щодо грецького слова міститься в коментарі до Мт 2:2).

Одному... праворуч від тебе, а другому — ліворуч. Місця праворуч і ліворуч вказують на почесне становище і владу, але місце праворуч завжди є найпочеснішим (Пс 110:1; Дії 7:55, 56; Рм 8:34; див. коментар до Мт 25:33).

Один праворуч, а другий ліворуч. Див. коментар до Мр 10:37.

Ви не знаєте, чого просите. Контекст і грецькі дієслова у множині вказують на те, що Ісус тепер звертається не до жінки, а до її двох синів (Мр 10:35—38).

Пити чашу. У Біблії слово «чаша» часто вживається у символічному значенні і вказує на Божу волю стосовно людини, призначену їй «частку» (Пс 11:6, прим.; 16:5; 23:5). «Пити чашу» тут означає підкоритися Божій волі. В цьому випадку «чаша» включала не тільки страждання і страту Ісуса на основі фальшивих звинувачень у богозневазі, але також його воскресіння до безсмертного життя на небі.

Панують над людьми. Див. коментар до Мр 10:42.

Панують над людьми. Або «домінують над ними; керують ними». Вжите тут грецьке дієслово трапляється в Грецьких Писаннях лише чотири рази — у Мт 20:25, Мр 10:42, 1Пт 5:3 і в Дії 19:16, де воно перекладене як «подолав». Ісусова порада нагадала про ненависне юдеям римське ярмо і жорстоке панування династії Іродів (Мт 2:16; Ів 11:48). Цю пораду, очевидно, добре засвоїв Петро, який пізніше спонукував старійшин подавати приклад християнському збору, а не панувати над ним (1Пт 5:3). Споріднене дієслово вживається в Лк 22:25, де містяться подібні слова Ісуса, а також в 2Кр 1:24, де Павло пояснює, що християни не повинні панувати над вірою інших.

Слугою. Або «тим, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. Це слово вживається стосовно Христа (Рм 15:8), служителів Христа (1Кр 3:5—7; Кл 1:23), служителів збору (Флп 1:1; 1Тм 3:8), а також домашніх слуг (Ів 2:5, 9) і представників влади (Рм 13:4).

Слугою. Або «тим, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. Це слово вживається стосовно Христа (Рм 15:8), служителів Христа (1Кр 3:5—7; Кл 1:23), служителів збору (Флп 1:1; 1Тм 3:8), а також домашніх слуг (Ів 2:5, 9) і представників влади (Рм 13:4).

Не для того, щоб йому служили, а щоб послужити. Див. коментар до Мт 20:26.

Життя. Грецьке слово псіхе́, яке традиційно перекладають як «душа», у цьому вірші стосується життя. (Див. глосарій, «Душа».)

Викуп. Грецьке слово лı́трон (від дієслова лı́о, що означає «відпускати; визволяти») небіблійні автори вживали стосовно плати за звільнення з неволі, рабства чи військового полону. У Грецьких Писаннях воно вживається двічі: тут і в Мр 10:45. Споріднене слово антı́літрон вживається в 1Тм 2:6, де перекладається як «відповідний викуп». Інші споріднені слова — це літро́омай, яке означає «звільняти; викупляти» (Тит 2:14; 1Пт 1:18; також прим.), і аполı́тросіс, яке часто перекладається як «визволення на основі викупу» (Еф 1:7; Кл 1:14; Єв 9:15; 11:35; Рм 3:24; 8:23). (Див. глосарій.)

З Єрихона. Перше ханаанське місто на захід від річки Йордан, яке захопили ізраїльтяни (Чс 22:1; ІсН 6:1, 24, 25). В часи Ісуса існувало нове місто, збудоване приблизно за 2 км на південь від старого. Це пояснює, чому в оповіді про той самий випадок в Лк 18:35 сказано, що «Ісус наближався до Єрихона». Можливо, Ісус здійснив своє чудо, виходячи з юдейського міста і наближаючись до нового римського або навпаки. (Див. додатки Б4 і Б10.)

Сина Давида. Вказує на те, що Ісус — спадкоємець угоди про Царство, яка була укладена з Давидом і мала виконатися одним з Давидових нащадків (2См 7:11—16; Пс 89:3, 4).

Цар Давид. Хоча в цьому родоводі згадується кілька царів, лише Давида прямо названо «царем». Царську династію в Ізраїлі називали «домом Давида» (1Цр 12:19, 20). Називаючи Ісуса «сином Давида» (вірш 1), Матвій наголошує на темі Царства і показує, що Ісус є спадкоємцем царства, яке Бог пообіцяв, уклавши угоду з Давидом (2См 7:11—16).

Вклонилася йому. Або «віддала йому шану». Назвавши Ісуса «Сином Давидовим» (Мт 15:22), ця жінка-неюдейка, очевидно, показала, що визнає його обіцяним Месією. Вона вклонилася йому не як богу, а як Божому представнику. (Див. коментарі до Мт 2:2; 8:2; 14:33; 18:26.)

Двоє сліпих. Марко і Лука згадують одного сліпого чоловіка, очевидно зосереджуючи увагу на Вартимеї, ім’я якого подає Марко (Мр 10:46; Лк 18:35). А Матвій точно вказує кількість сліпих чоловіків.

Сину Давидів. Використовуючи у своєму звертанні до Ісуса вислів «Син Давидів», два сліпих чоловіки відкрито визнають його Месією. (Див. коментарі до Мт 1:1, 6; 15:25.)

Жалем. Або «співчуттям». (Див. коментар до Мт 9:36.)

Проймався... жалем. Цією фразою перекладене грецьке дієслово спланхнı́зомай, яке споріднене зі словом спла́нхна («нутрощі») і вказує на сильні почуття, на те, що людина зворушена до глибини душі. В грецькій мові цим словом описується найвищий ступінь співчуття.