Приклади. Або «притчі». Грецьке слово параболе́, яке буквально означає «те, що розміщується поруч (разом)», може вказувати на притчу, прислів’я чи приклад. Коли Ісус пояснював якусь істину, він часто «розміщував її поруч», або порівнював її, з чимось схожим (Мр 4:30). Його приклади були короткими; зазвичай це були видумані історії, з яких людина могла почерпнути моральну чи духовну істину.

Приклади. Або «притчі». (Див. коментар до Мт 13:3.)

Весільне вбрання. Оскільки це було царське весілля, можливо, господар надавав гостям особливий одяг. Не вдягнути такого одягу було виявом неповаги з боку гостя.

Скреготати зубами. Або «скрипіти зубами; стискати зуби». Цей вислів передає думку про муки, розпач і лють, що, можливо, супроводжуються гнівними словами і жорстокими вчинками.

Скреготати зубами. Див. коментар до Мт 8:12.

Зловити його. Букв. «піймати його в пастку», немов птаха. В Ек 9:12 у грецькій Септуагінті тим самим мисливським терміном перекладено єврейське слово, що означає «впіймати; зловити в пастку». Фарисеї ставили Ісусу підступні, нещирі запитання (Мт 22:16, 17) лише для того, щоб почути відповідь, яку можна було б використати проти нього.

Прибічниками Ірода. Див. глосарій, «Ірода прибічники».

Кесарю. Або «цезарю; імператору». Під час земного служіння Ісуса імператором Риму був Тиберій, але слово «кесар» (або «цезар») вказувало не лише на імператора. Воно могло стосуватися римської світської влади (тобто держави), а також її представників, яких апостол Павло називає «тими, хто посідає вищу владу», а апостол Петро — «царем» і його «намісниками» (Рм 13:1—7; 1Пт 2:13—17; Тит 3:1; див. глосарій, «Цезар»).

Подушний податок. Щорічний податок, який, очевидно, становив 1 денарій, тобто денний заробіток. Римляни накладали цей податок на кожного, хто пройшов перепис населення (Лк 2:1—3).

Лицеміри. Див. коментар до Мт 6:2.

Лицеміри. Спочатку грецьким словом гіпокріте́с називали грецьких (а пізніше римських) театральних акторів, які вдягали великі маски для підсилення голосу. Згодом це слово набуло переносного значення і стало вказувати на того, хто приховує свої справжні спонуки, вдає з себе когось, лицемірить чи обманює. Ісус назвав «лицемірами» юдейських релігійних провідників (Мт 6:5, 16).

Денарій. Римська срібна монета, на якій з одного боку був зображений Цезар. Цією монетою юдеї сплачували римлянам «подушний податок» (Мт 22:17). За днів Ісуса сільськогосподарський робітник зазвичай отримував 1 денарій за 12-годинний робочий день; у Грецьких Писаннях денарій згадується часто, і його можна використати для обчислення інших грошових одиниць (Мт 20:2; Мр 6:37; 14:5; Об 6:6). В Ізраїлі в обігу були різні мідні та срібні монети, в тому числі срібні монети, які карбували в Тирі і якими сплачували храмовий податок. Але для сплати податків римлянам, очевидно, використовувалися срібні денарії із зображенням Цезаря. (Див. глосарій і додаток Б14.)

Зображення та ім’я. На лицьовому боці денарія, поширеного в ті часи, було зображено увінчану лавровим вінком голову римського імператора Тиберія, який правив з 14 по 37 рік н. е. Також там містився напис латинською мовою: «Тиберій Цезар Август, син божественного Августа». (Див. також додаток Б14.)

Віддавайте. Або «повертайте». Кесар (цезар) карбував монети, тому мав право вимагати якусь їх частину назад. Але він не мав права вимагати, щоб людина присвятила йому своє життя. Це Бог дав людям «життя, і дихання, і все інше» (Дії 17:25). Тож людина може віддати чи присвятити своє життя лише Богу — тому, хто має право вимагати цілковитої відданості.

Кесареве кесарю. Тут (а також у паралельних оповідях в Мр 12:17 і Лк 20:25) міститься єдина записана в Біблії Ісусова згадка про римського імператора. «Кесареве» включає в себе плату за послуги, які надає світська влада, а також пошану і відносне підкорення, які треба виявляти представникам влади (Рм 13:1—7).

Боже — Богові. Стосується поклоніння від щирого серця, любові від усієї душі, цілковитої відданості і послуху (Мт 4:10; 22:37, 38; Дії 5:29; Рм 14:8).

Воскресіння. Грецьке слово ана́стасіс буквально означає «підняття; вставання». Воно вживається в Грецьких Писаннях приблизно 40 разів і стосується воскресіння мертвих (Мт 22:31; Дії 4:2; 24:15; 1Кр 15:12, 13). У Септуагінті в Іс 26:19 вживається дієслово, споріднене зі словом ана́стасіс; ним перекладене єврейське дієслово зі значенням «жити; оживати» у вислові «померлі твої оживуть». (Див. глосарій.)

З його вдовою одружився другий. В давнину у юдеїв існував такий звичай: коли чоловік помирав, не залишивши після себе сина, його брат мав одружитися з вдовою, щоб вона народила спадкоємця і продовжила рід покійного чоловіка (Бт 38:8). Цей звичай, який згодом увійшов до Мойсеєвого закону, був відомий як левірат (Пв 25:5, 6). Левіратні шлюби укладали і за часів Ісуса, як це видно зі слів садукеїв у цьому вірші. Закон дозволяв родичу померлого відмовитися від левіратного шлюбу, але, відмовившись «продовжити рід свого брата», чоловік стягував на себе ганьбу (Пв 25:7—10; Рт 4:7, 8).

Залишив дружину для свого брата. Див. коментар до Мр 12:21.

Писань. Це слово часто стосується натхнених Єврейських Писань в цілому.

Воскресіння. Грецьке слово ана́стасіс буквально означає «підняття; вставання». Воно вживається в Грецьких Писаннях приблизно 40 разів і стосується воскресіння мертвих (Мт 22:31; Дії 4:2; 24:15; 1Кр 15:12, 13). У Септуагінті в Іс 26:19 вживається дієслово, споріднене зі словом ана́стасіс; ним перекладене єврейське дієслово зі значенням «жити; оживати» у вислові «померлі твої оживуть». (Див. глосарій.)

Воскресіння. Див. коментар до Мт 22:23.

Бог сказав. Ісус має на увазі розмову між Єговою і Мойсеєм, яка відбулася близько 1514 року до н. е. (Вх 3:2, 6). На той час Авраама не було в живих уже 329 років, Ісака — 224 роки, а Якова — 197 років. Але Єгова не сказав: «Я був їхнім Богом», а сказав, що є їхнім Богом (Мт 22:32).

А живих. Згідно з паралельною оповіддю в Лк 20:38, Ісус додав слова «бо для нього [або «з його погляду»] всі вони живі». Як видно з Біблії, живі люди, які відчужені від Бога, є мертвими з його погляду (Еф 2:1; 1Тм 5:6). А вірні Божі служителі, які померли, є досі живими для Єгови, адже його намір воскресити їх обов’язково сповниться (Рм 4:16, 17).

Він Бог не мертвих. Такий варіант перекладу ґрунтується на найдавніших і найбільш достовірних рукописах. У деяких інших рукописах в цій фразі слово «Бог» повторюється, тому іноді перекладачі передають її як «Бог не є Богом мертвих». В одному перекладі Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В він позначений як J¹⁸) у цьому вислові вжито тетраграму, тож його можна перекласти так: «Єгова не є Богом мертвих». (Пор. Вх 3:6, 15.)

А живих. Див. коментар до Мр 12:27.

Змусив замовчати. Тут вжито грецьке дієслово, яке ще можна перекласти як «зробити безмовним» (буквально «одягнути намордник»). Це дуже підхожий вислів з огляду на те, що Ісусу поставили підступне запитання. Ісусова відповідь була настільки влучною, що садукеї не мали що заперечити (1Пт 2:15, прим.).

Любить. Перший випадок вживання грецького дієслова аґапа́о («любити») в Євангелії від Івана. Це грецьке дієслово і споріднений іменник аґа́пе («любов») трапляються в цьому Євангелії 44 рази — частіше, ніж у трьох інших Євангеліях разом взятих. У Біблії слова аґапа́о і аґа́пе часто передають думку про безкорисливу любов, яка ґрунтується на принципах. Це видно з того, як дієслово аґапа́о вжито у цьому вірші: тут сказано, що Бог любить світ, тобто людство, яке потребує визволення від гріха (Ів 1:29). Іменник аґа́пе вживається у 1Ів 4:8, де Іван каже, що «Бог є любов». Любов (аґа́пе) згадується першою серед граней «плоду духу» (Гл 5:22), і про неї детально говориться у 1Кр 13:4—7. З того, як це слово вживається у Біблії, видно, що часто любов — це не просто спонтанна симпатія до іншої людини. В багатьох контекстах це слово має ширше значення; таку любов виявляють обдумано і свідомо (Мт 5:44; Еф 5:25). Тому любов, яку розвивають християни, ґрунтується на принципах, почутті обов’язку та правилах пристойності. Все ж вона не позбавлена теплих почуттів (1Пт 1:22). Це видно з того, як Іван говорить про любов у своєму Євангелії. Коли Іван пише: «Батько любить Сина» (Ів 3:35), він використовує форму дієслова аґапа́о, а коли він наводить Ісусові слова про ті самі стосунки з Батьком, то використовує форму грецького дієслова філе́о («відчувати прив’язаність») (Ів 5:20).

Розумом. Йдеться про розумові здібності. Людина має використовувати свої розумові здібності, щоб здобувати знання про Бога і поглиблювати любов до нього (Ів 17:3; Рм 12:1). Цей вірш є цитатою з Пв 6:5, де в єврейському оригіналі вжито три слова: «серце», «душа» і «сила». Але у грецькому тексті в оповіді Марка вжито чотири слова: серце, душа, розум і сила. На це може бути кілька причин. Слово «розум» могло бути додане для того, щоб повніше передати зміст єврейських слів, значення яких частково збігається. В давньоєврейській мові не було окремого слова «розум». Це поняття часто включалося в слово «серце», яке в переносному значенні стосувалося всієї внутрішньої сутності людини, в тому числі її мислення, почуттів, поглядів і спонук (Пв 29:4; Пс 26:2; 64:6; див. коментар до слова серцем у цьому вірші). Тому в грецькій Септуагінті як еквівалент єврейського слова «серце» часто вживається слово «розум» (Бт 8:21; 17:17; Пр 2:10; Іс 14:13). Те, що Марко використовує слово розум, може також показувати, що значення єврейського слова «сила» і грецького слова «розум» частково збігаються. (Пор. Мт 22:37, де замість слова «сила» вжито «розум».) Той факт, що значення єврейських слів частково збігаються, пояснює, чому книжник, відповідаючи Ісусу, вжив слово «розуміння» (Мр 12:33). Це також може пояснювати, чому письменники Євангелій, цитуючи Пв 6:5, вживають різні слова. (Див. коментар до слова силою в цьому вірші і коментарі до Мт 22:37; Лк 10:27.)

Серцем... душею... силою... розумом. Чоловік, обізнаний у Законі, цитує тут з Пв 6:5, де в єврейському оригіналі вжито три слова: серце, душа і сила. Проте згідно з оповіддю Луки, написаною грецькою, чоловік використовує чотири слова: серце, душа, сила і розум. Очевидно, його відповідь показує, що за днів Ісуса було прийнято вважати, що ці чотири грецькі слова передавали поняття, які містилися у трьох єврейських словах з Пв 6:5. (Щоб отримати детальніше пояснення, див. коментар до Мр 12:30.)

Люби. Тут вживається грецьке дієслово аґапа́о. Це дієслово, а також споріднений іменник аґа́пе («любов») трапляються в Грецьких Писаннях понад 250 разів. У 1Ів 4:8 іменник аґа́пе використовується у фразі «Бог є любов». У Біблії Бога зображено як найбільший приклад безкорисливої любові, яка ґрунтується на принципах. Бог виявляє свою любов обдумано і свідомо. Його любов — це не просто почуття та емоції, вона пов’язана з відданістю і виражається у вчинках. Люди, які виявляють таку любов, роблять це тому, що свідомо вирішили наслідувати Бога (Еф 5:1). Оскільки аґа́пе — це не спонтанне почуття, людині можна наказати любити когось, а отже, вона спроможна дотриматися двох найбільших заповідей, наведених в цьому контексті. Ісус тут цитує слова з Пв 6:5. У Єврейських Писаннях думку про любов передають в основному єврейське дієслово аге́в чи ага́в («любити») та іменник агава́ («любов»). Вони вживаються в подібному значенні, що й грецькі слова, згадані вище. В контекстах, де йдеться про любов до Єгови, ці слова вказують на бажання людини бути повністю відданою Богу і служити тільки йому. Таку любов досконало виявляв Ісус. Він показав, що любов до Єгови — це не лише почуття. Вона впливає на все життя людини — на всі її думки, слова і вчинки. (Див. коментар до Ів 3:16.)

Єгову. Це цитата з Пв 6:5, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Серцем. Коли це слово вживається в переносному значенні, то зазвичай стосується всієї внутрішньої сутності людини. Проте коли воно вживається разом зі словами «душа» і «розум», то, ймовірно, має вужче значення і вказує здебільшого на емоції, бажання і почуття людини. Три слова, згадані в цьому вірші (серце, душа і розум), до певної міри взаємозамінні, їхнє значення частково збігається. Вжиті разом, ці слова якнайсильніше наголошують на тому, наскільки сильною і глибокою має бути наша любов до Бога.

Душею. Або «усім єством». (Див. глосарій.)

Розумом. Йдеться про розумові здібності. Людина має використовувати свої розумові здібності, щоб здобувати знання про Бога і поглиблювати любов до нього (Ів 17:3; Рм 12:1). Цей вірш є цитатою з Пв 6:5, де в єврейському оригіналі вжито три слова: «серце», «душа» і «сила». Але у грецькому тексті в оповіді Матвія замість слова «сила» вжито слово «розум». Однією з причин того, що в цих двох віршах вжито різні слова, може бути те, що в давньоєврейській мові не було окремого слова «розум». Це поняття часто включалося в слово «серце», яке в переносному значенні стосувалося всієї внутрішньої сутності людини, в тому числі її мислення, почуттів, поглядів і спонук (Пв 29:4; Пс 26:2; 64:6; див. коментар до слова серцем у цьому вірші). Тому в грецькій Септуагінті як еквівалент єврейського слова «серце» часто вживається слово «розум» (Бт 8:21; 17:17; Пр 2:10; Іс 14:13). Інша причина того, чому Матвій, цитуючи Пв 6:5, вживає слово «розум» замість «сила», може полягати в тому, що єврейське слово, перекладене як «сила [або «життєва сила», прим.]», включає в себе не лише фізичну силу, але й розумові здібності. У будь-якому разі, той факт, що в єврейській і грецькій мовах значення цих слів частково збігалося, пояснює, чому письменники Євангелій, цитуючи Повторення Закону, вживають різні слова. (Див. коментарі до Мр 12:30; Лк 10:27.)

Друга. У Мт 22:37 Ісус дає пряму відповідь на запитання, яке поставив фарисей. Але на цьому Ісус не зупиняється і наводить другу заповідь (Лв 19:18). Так він показує, що перша і друга заповіді нерозривно пов’язані між собою і що цілий Закон і Пророків можна підсумувати цими двома заповідями (Мт 22:40).

Ближнього. Грецьке слово, перекладене як «ближній» (буквально «той, хто близько»), може вказувати не лише на тих, хто живе поблизу. Воно може стосуватися будь-кого, хто трапляється людині на її життєвому шляху (Лк 10:29—37; Рм 13:8—10; див. коментар до Мт 5:43).

Люби свого ближнього. Мойсеїв закон наказував ізраїльтянам любити ближнього (Лв 19:18). Хоча слово «ближній» означало просто іншу людину, деякі юдеї звузили його значення і вважали, що ближніми є лише юдеї, особливо ті, хто дотримувався усних традицій; всі інші люди вважалися ворогами.

Тримається. Грецьке дієслово, яке буквально означає «висіти», вжите тут у переносному значенні — «залежати; ґрунтуватися». Тож Ісус вказує на те, що не лише Закон з його Десятьма заповідями, а всі Єврейські Писання ґрунтуються на любові (Рм 13:9).

Цілий Закон і Пророки. Див. коментар до Мт 5:17.

Закон та Пророків. Слово «Закон» стосується біблійних книг від Буття до Повторення Закону. «Пророками» називали пророчі книги Єврейських Писань. Проте коли ці назви вживаються разом, мова може йти про всі Єврейські Писання (Мт 7:12; 22:40; Лк 16:16).

Христа. Цей титул походить від грецького слова Хрісто́с і є відповідником титулу «Месія» (від єврейського машı́ах); обидва слова означають «Помазанець». У біблійні часи правителів урочисто помазували олією.

Христос. В цьому вірші у грецькому тексті перед титулом «Христос» стоїть означений артикль, що, очевидно, підкреслює становище Ісуса як Месії.

Христа. Або «Месію». (Див. коментарі до Мт 1:1; 2:4.)

Під натхненням. Букв. «у дусі». Тобто під натхненням, або впливом, Божого духу. (Див. глосарій, «Дух».)

Єгова. Це цитата з Пс 110:1, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Покладу... тобі під ноги. Тобто віддам у твою владу.