Рідні краї. Букв. «свою батьківщину», тобто своє рідне місто Назарет, звідки походили його батьки.

Рідні краї. Див. коментар до Мт 13:54.

Син теслі. Грецьке слово те́ктон, перекладене як «тесля»,— це загальний термін, що може стосуватися будь-якого ремісника чи будівельника. Коли воно стосується теслі, то може вказувати на того, хто виконує теслярські роботи на будівництві, виготовляє меблі чи інші дерев’яні вироби. Юстин Мученик, який жив у II столітті н. е., писав про Ісуса: «Серед людей він, як правило, займався теслярством, виробляючи плуги та ярма». Ранні переклади Біблії давніми мовами також підтримують думку про те, що Ісус був теслею. Ісуса називали і «сином теслі», і «теслею» (Мр 6:3). Очевидно, цього ремесла Ісус навчився від свого названого батька, Йосипа. Зазвичай хлопчиків починали навчати ремесла у віці приблизно 12—15 років, і таке навчання тривало багато років.

Яків. Єдиноутробний брат Ісуса. Очевидно, саме про нього згадується в Дії 12:17 (див. коментар) і Гл 1:19 і саме він написав біблійну книгу Якова (Як 1:1).

Юда. Єдиноутробний брат Ісуса. Очевидно, саме він написав біблійну книгу Юди (Юд 1).

Тесля. Ісуса називали і «теслею», і «сином теслі». Це дає певне уявлення про те, яким було його життя в період між візитом у храм у 12-річному віці і початком служіння. (Див. коментар до Мт 13:55.) Оповіді Матвія і Марка доповнюють одна одну.

Син Марії. Єдине місце, де Ісуса так названо. Оскільки немає згадки про Йосипа, мабуть, на той час він уже помер. Такого висновку можна дійти і тому, що Ісус перед своєю смертю попросив Івана дбати про його матір, Марію (Ів 19:26, 27).

Брат. Грецьке слово аделфо́с («брат») у Біблії може стосуватися духовного споріднення, але в цьому вірші воно вжите щодо Ісусових єдиноутробних братів, молодших синів Йосипа і Марії. Дехто вірить, що Марія після народження Ісуса лишилася незайманою, і стверджує, що тут слово аделфо́с стосується двоюрідних братів. Однак у Грецьких Писаннях стосовно двоюрідних братів використовується інше слово, анепсіо́с (Кл 4:10). Крім того, в Лк 21:16 поряд вжито слова аделфо́н (означає «брати») і сінґено́н (означає «родичі», в тому числі двоюрідні брати). З цих прикладів видно, що слова, якими в Грецьких Писаннях описували родинні зв’язки, не були взаємозамінними.

Якова. Див. коментар до Мт 13:55.

Юди. Див. коментар до Мт 13:55.

Не вдалося виконати там жодного могутнього діла. Ісусу не вдалося виконати там багато чуд не тому, що йому бракувало сили, а тому, що він не бачив для цього підстав. Жителям Назарета не вистачало віри, тому він виконав там небагато могутніх діл (Мт 13:58). Ісус не марнував Божої сили на скептиків, які мали несприйнятливі серця. (Пор. Мт 10:14; Лк 16:29—31).

Навчаючи... проповідуючи. Навчання відрізняється від проповідування тим, що вчитель не лише щось проголошує, а навчає, пояснює, використовує переконливу аргументацію, наводить докази. (Див. коментарі до Мт 3:1; 28:20.)

Дивувався їхньому невірству. З усіх письменників Євангелій лише Марко згадує, які почуття викликало в Ісуса те, що в «рідних краях» люди його не прийняли (Мт 13:57, 58; див. також «Вступ до Марка»). Грецьким дієсловом, перекладеним як «дивуватися», часто описується реакція людей на Ісусові чуда і навчання (Мр 5:20; 15:5), але двічі ним описано почуття Ісуса. В одному випадку він здивувався, коли побачив, яку сильну віру мав сотник (Мт 8:10; Лк 7:9), а в другому випадку (в цьому вірші) він був прикро вражений тим, що мешканцям Назарета бракувало віри.

Пішов по довколишніх селах. Ці слова позначають початок Ісусової третьої проповідницької подорожі в Галілеї (Мт 9:35; Лк 9:1). Вислів, вжитий в оригіналі, може вказувати на те, що Ісус обійшов усю територію, і, на думку декого, повернувся туди, звідки почав свою подорож. Невід’ємною частиною його служіння було навчання. (Див. коментар до Мт 4:​23.)

Залишайтесь, аж поки не підете звідти. Ісус дає вказівку своїм учням, щоб, увійшовши в місто, вони залишалися в домі, де їх гостинно приймуть, і «не переход[или] з дому в дім» (Лк 10:1—7). Їм не слід шукати ліпшого місця, де господарі могли краще їх прийняти, запропонувати їм зручніші умови чи матеріальні речі. Прислухаючись до цієї поради, вони покажуть, що все це є другорядним у порівнянні із завданням проповідувати.

Обтрусіть порох зі своїх ніг. Таким жестом учні показували, що знімають з себе відповідальність за наслідки, яких мешканці міста зазна́ють у результаті Божого суду. Подібні вислови трапляються в Мт 10:14 і Лк 9:5, але Марко і Лука додають: «Це буде свідченням проти них». Павло і Варнава послухались цієї вказівки, коли були в пісідійському місті Антіохії (Дії 13:51). А коли Павло був у Коринфі і зробив щось подібне — обтрусив свій одяг, то пояснив: «Нехай кров ваша буде на ваших головах. Я чистий» (Дії 18:6). Мабуть, ці жести були знайомими для учнів: якщо набожні юдеї проходили через язичницьку місцевість, то, перш ніж стати на юдейську землю, вони обтрушували «нечистий» порох зі своїх сандалій. Однак Ісус, даючи вищезгадану вказівку, очевидно, надавав цьому жесту іншого значення.

Намащували олією чимало хворих. Такі дії мали символічне значення. Хоча вважалося, що олія має цілющі властивості (пор. Лк 10:34), учні зціляли хворих не завдяки олії, а завдяки дії Божого святого духу (Лк 9:1, 6).

Ірод. Тобто Ірод Антипа, син Ірода Великого. (Див. глосарій.)

Обласним правителем. Букв. «тетрархом», тобто правителем, або князем, який правив невеликою територією за дозволом римської влади. (Див. коментарі до Мт 14:1; Мр 6:14.)

Хреститель. Або «той, що заглиблює; той, що занурює». Форму грецького слова баптı́зо, вжиту тут і в Мр 6:14, 24, можна також перекласти як «той, хто охрещує». Споріднений іменник Баптісте́с вживається в Мр 6:25; 8:28, а також в Євангеліях від Матвія і Луки. Обидва слова передають ту саму думку, тому в грецькому тексті в Мр 6:24, 25 вони використовуються як синоніми. (Див. коментар до Мт 3:1.)

Цар Ірод. Тобто Ірод Антипа, син Ірода Великого. (Див. глосарій, «Ірод».) Матвій і Лука вживають офіційний римський титул Антипи — «тетрарх», або «обласний правитель». (Див. коментарі до Мт 14:1; Лк 3:1.) Його тетрархія складалася з Галілеї і Переї. Проте в народі Антипу називали «царем». Це єдиний титул, який вживається щодо нього в Євангелії від Марка (Мр 6:22, 25, 26, 27), і один раз його названо так в Євангелії від Матвія (Мт 14:9).

Одні казали. Букв. «вони казали». У деяких рукописах говориться: «Він казав».

Хреститель. Див. коментар до Мр 1:4.

Заарештував Івана... і ув’язнив. Біблія не говорить, де це сталося. Йосиф Флавій пише, що Івана було ув’язнено і вбито у фортеці Махерон, яка розташовувалася на схід від Мертвого моря («Юдейські старожитності», кн. 18, розд. 5, абз. 2). Цілком можливо, що Іван дійсно був ув’язнений там впродовж певного часу (Мт 4:12). Однак принаймні якийсь час перед стратою він, імовірно, провів у в’язниці в Тиберіаді — місті на західному узбережжі Галілейського моря. Для цього висновку є кілька підстав. 1) Ймовірно, Іван був ув’язнений у Галілеї, неподалік місцевості, де Ісус виконував своє служіння. У в’язниці Іван почув про діла Ісуса і послав своїх учнів поговорити з ним (Мт 11:1—3). 2) Марко пише, що на дні народження Ірода були присутні «найвидатніші люди Галілеї», а це вказує на те, що Ірод святкував його у своїй резиденції в Тиберіаді. Очевидно, Іван був ув’язнений недалеко від цього місця (Мр 6:21—29; Мт 14:6—11).

Іродіаду, дружину свого брата Філіппа. Ірод Антипа закохався в Іродіаду, дружину свого єдинокровного брата Ірода Філіппа. Після того як Іродіада розлучилася з Філіппом, а Антипа — зі своєю дружиною, Іродіада і Антипа одружилися. Іван Хреститель був ув’язнений за те, що засуджував цей аморальний союз, який суперечив юдейському закону.

Заарештували Івана й, закувавши, кинули до в’язниці. Див. коментар до Мт 14:3.

Дружину свого брата Філіппа, Іродіаду. Див. коментар до Мт 14:3.

Знаючи, що це чоловік праведний і святий. Ірод Антипа слухав Івана і захищав його, бо розумів, що це праведний і святий чоловік. Хоча Ірод боявся Івана, але через брак віри і страх втратити повагу гостей він став маріонеткою в руках тих, хто бажав Іванової смерті. Юдейський історик Йосиф Флавій назвав Івана «доброю людиною».

Заарештував Івана... і ув’язнив. Біблія не говорить, де це сталося. Йосиф Флавій пише, що Івана було ув’язнено і вбито у фортеці Махерон, яка розташовувалася на схід від Мертвого моря («Юдейські старожитності», кн. 18, розд. 5, абз. 2). Цілком можливо, що Іван дійсно був ув’язнений там впродовж певного часу (Мт 4:12). Однак принаймні якийсь час перед стратою він, імовірно, провів у в’язниці в Тиберіаді — місті на західному узбережжі Галілейського моря. Для цього висновку є кілька підстав. 1) Ймовірно, Іван був ув’язнений у Галілеї, неподалік місцевості, де Ісус виконував своє служіння. У в’язниці Іван почув про діла Ісуса і послав своїх учнів поговорити з ним (Мт 11:1—3). 2) Марко пише, що на дні народження Ірода були присутні «найвидатніші люди Галілеї», а це вказує на те, що Ірод святкував його у своїй резиденції в Тиберіаді. Очевидно, Іван був ув’язнений недалеко від цього місця (Мр 6:21—29; Мт 14:6—11).

Відзначали день народження. Це, очевидно, відбувалося у резиденції Ірода Антипи в Тиберіаді. (Див. коментарі до Мт 14:3; Мр 6:21.) У Біблії згадується лише два святкування днів народження: одне — це день народження, на якому було стято голову Івану Хрестителю (згадується в цьому вірші), а інше — день народження фараона, під час якого стратили головного пекаря (Бт 40:18—22). В обох випадках був великий бенкет і окремим людям була виявлена прихильність, і на обох святкуваннях відбулася страта.

День свого народження. Це, очевидно, відбувалося у резиденції Ірода Антипи в Тиберіаді, місті на західному узбережжі Галілейського моря. Однією з підстав для такого висновку є те, що Марко згадує, що серед присутніх були найвидатніші люди Галілеї. (Див. коментарі до Мт 14:​3, 6.) У Біблії згадується лише два святкування днів народження: одне — це день народження, на якому було стято голову Івану Хрестителю (згадується в цьому вірші), а інше — день народження фараона, під час якого стратили головного пекаря (Бт 40:18—22). В обох випадках був великий бенкет і окремим людям була виявлена прихильність, і на обох святкуваннях відбулася страта.

Воєначальників. Грецьке слово хілı́архос («хіліарх») буквально означає «начальник над тисячею», тобто тисячею воїнів. Воно вказує на римського військового трибуна. У кожному римському легіоні було по шість трибунів. Проте легіон не ділився на шість загонів — кожен трибун командував цілим легіоном два місяці на рік. Ці воєначальники мали великі повноваження, в тому числі обирати та призначати центуріонів. Грецьке слово також могло стосуватися будь-якого воєначальника з високим званням. В присутності чоловіків такого високого чину Ірод почувався зобов’язаним дотриматися своєї клятви і тому наказав стяти голову Івану Хрестителю.

Дочка Іродіади. Дочка Ірода Філіппа, єдина дитина Іродіади. Хоча її ім’я, Саломія, не трапляється в Біблії, воно згадується в працях Йосифа Флавія. Ірод Антипа вступив у перелюбний шлюб з матір’ю Саломії, забравши її у свого єдинокровного брата Філіппа.

Хреститель. Або «той, що заглиблює; той, що занурює». Форму грецького слова баптı́зо, вжиту тут і в Мр 6:14, 24, можна також перекласти як «той, хто охрещує». Споріднений іменник Баптісте́с вживається в Мр 6:25; 8:28, а також в Євангеліях від Матвія і Луки. Обидва слова передають ту саму думку, тому в грецькому тексті в Мр 6:24, 25 вони використовуються як синоніми. (Див. коментар до Мт 3:1.)

Хрестителя. Див. коментар до Мр 1:4.

Через клятву. У грецькому тексті тут (на відміну від Мт 14:7) слово «клятва» вжите у множині, що може вказувати на те, що Ірод не просто дав обіцянку, а кілька разів підтвердив її клятвою.

Свою клятву. У грецькому тексті слово «клятва» вжите у множині, що може вказувати на те, що Ірод не просто дав обіцянку дочці Іродіади (Мр 6:23), а кілька разів підтвердив її клятвою. (Див. коментар до Мт 14:9.)

Латинською. Це єдина згадка про латинську мову в натхненому тексті Біблії. За часів Ісуса латинська була офіційною мовою представників римської влади в Ізраїлі. Цією мовою не розмовляли прості люди, але нею робили офіційні написи. Ймовірно, з огляду на багатомовне середовище табличка з Пилатовими звинуваченнями, яку, згідно з Ів 19:19, прибили над головою Ісуса Христа під час його страти, містила напис офіційною латинською мовою, а також єврейською і грецькою (койне). У Грецьких Писаннях вживаються деякі слова і вислови, що походять з латинської мови. (Див. глосарій, «Латинська мова»; «Вступ до Марка».)

Охоронця. Грецьке слово спекула́тор запозичено з латинської (спекуля́тор) і могло стосуватися охоронця, гінця і деколи ката. У Грецьких Писаннях згадуються грецькі відповідники близько 30 латинських слів: військові і юридичні терміни, назви грошових одиниць і побутова лексика; переважно їх вживають Марко і Матвій. В Євангелії від Марка латинізми вживаються частіше, ніж в інших біблійних книгах. Це свідчить на користь того, що Марко писав своє Євангеліє у Римі і передусім для неюдеїв, зокрема для римлян. (Див. коментар до Ів 19:20.)

Гробницю. Або «пам’ятну гробницю». (Див. глосарій, «Пам’ятна гробниця».)

Проймався... жалем. Цією фразою перекладене грецьке дієслово спланхнı́зомай, яке споріднене зі словом спла́нхна («нутрощі») і вказує на сильні почуття, на те, що людина зворушена до глибини душі. В грецькій мові цим словом описується найвищий ступінь співчуття.

Пройнявся... жалем. Або «пройнявся співчуттям». (Див. коментар до Мт 9:​36.)

Ви нагодуйте їх. Це єдине Ісусове чудо, записане в усіх чотирьох Євангеліях (Мт 14:15—21; Мр 6:35—44; Лк 9:10—17; Ів 6:1—13).

Денаріїв. Див. глосарій, «Денарій», і додаток Б14.

Риби. У біблійні часи рибу зазвичай пекли або солили та в’ялили; її часто їли з хлібом. Риба, яку використав Ісус, очевидно, була в’ялена.

Риби. Див. коментар до Мт 14:17.

Поламав хліб. Хліб зазвичай був тонким і ламким, тому перед споживанням його ламали (Мт 14:19; 15:36; 26:26; Мр 8:6; Лк 9:16).

Кошиків. В оповідях про два випадки, коли Ісус чудом нагодував натовпи людей (див. коментарі до Мр 6:43; 8:​8, 20 і паралельні розповіді у Мт 14:20; 15:37; 16:9, 10), і Матвій, і Марко розрізняють два види кошиків, в які зібрали залишки їжі. В оповіді про те, як Ісус нагодував приблизно 5000 чоловіків, вживається грецьке слово ко́фінос (перекладене як «кошик»), а в оповіді про те, як він нагодував приблизно 4000 чоловіків,— грецьке слово сфірı́с (перекладене як «великий кошик»). Це вказує на те, що автори цих розповідей були очевидцями подій або отримали від когось іншого достовірну інформацію.

Кошиків. Або «кошиків для їжі». (Див. коментарі до Мр 8:​8, 19.)

Кошиків. Це могли бути невеликі плетені кошики. До кошика прив’язували мотузку, щоб його можна було нести. Вважається, що їхня місткість становила приблизно 7,5 л. (Див. коментарі до Мр 8:​19, 20.)

5000 чоловіків. Хоча це єдине Ісусове чудо, записане в усіх чотирьох Євангеліях (Мт 14:15—21; Мр 6:35—44; Лк 9:10—17; Ів 6:1—13), лише Матвій, описуючи його, згадує жінок і малих дітей. Можливо, загальна кількість тих, кого Ісус чудом нагодував, становила понад 15 000.

Четвертої сторожі. Тобто приблизно від 03:00 до сходу сонця приблизно о 06:00. Тут використано поширену серед греків і римлян систему поділу, за якою ніч ділили на чотири частини (сторо́жі). У давнину євреї ділили ніч на три сторожі, по чотири години в кожній (Вх 14:24; Сд 7:19), але в часи Ісуса загальноприйнятою була римська система.

Четвертої сторожі. Див. коментар до Мт 14:25.

Хотів. Або «збирався». Очевидно, учням здавалося, що Ісус їх оминає.

Не збагнули значення того, що Ісус зробив з хлібинами. Минуло всього кілька годин з того часу, як на очах своїх учнів Ісус чудом нагодував тисячі людей. Це чітко показало, яку силу він отримав через святий дух. Однак учні не до кінця усвідомили значення цього чуда, тому були просто приголомшені, коли побачили, що Ісус ішов по воді і заспокоїв бурю. Спочатку вони навіть подумали, що бачать «примару», тобто міраж (Мр 6:49).

В Генісареті. Йдеться про Генісаретську рівнину — невелику рівнину (розміром приблизно 5 на 2,5 км), що лежала на північний захід від Галілейського моря. В Лк 5:1 Галілейське море названо «озером Генісарет».

Генісарету. Див. коментар до Мт 14:34.