Третя година дня. Тобто приблизно 09:00. У I столітті н. е. юдеї ділили день на 12 годин і початком дня вважали схід сонця, тобто приблизно 06:00 (Ів 11:9). Тому третя година — це приблизно 09:00, шоста година — приблизно 12:00, а дев’ята — приблизно 15:00. Через те що люди не мали точних годинників, час якоїсь події зазвичай вказували лише приблизно (Ів 1:39; 4:6; 19:14; Дії 10:3, 9).

На дев’яту годину. Тобто приблизно на 15:00. (Див. коментар до Дії 2:15.)

Годину молитви. Очевидно, молитви звучали в храмі під час принесення ранкової і вечірньої жертви (Вх 29:38—42; 30:7, 8). Лука пов’язує «час спалювання фіміаму» з часом, коли люди молилися (Лк 1:10). Даючи детальні вказівки про щоденні жертви, Єгова наказав царю Давиду організувати священиків і левітів, аби ті віддавали Йому честь, подяку і хвалу, і це, безперечно, включало й молитву (1Хр 16:4; 23:30; 2Хр 29:25, 26). Тож фіміам і молитви були тісно пов’язані (Пс 141:2; Об 5:8; 8:3, 4). В «годину молитви» люди зазвичай збиралися на подвір’ях храму. Ймовірно, дехто прийшов того дня у храм до священиків, щоб очиститись, а багато інших прийшли, щоб молитися і поклонятися Богу (Лк 2:22—38). Згідно з рабинською традицією, священики вибирали жеребкуванням, хто з них буде спалювати фіміам на золотому жертовнику (така честь випадала кожному лише раз у житті). Обраний священик урочисто входив у Святе, а священики, левіти та люди на подвір’ях молилися. Поки здіймалися приємні пахощі фіміаму, люди безмовно молилися близько півгодини (Лк 1:9, 10). «Година молитви» закінчувалася тим, що священики благословляли народ (Чс 6:22—27), а хор левітів співав псалом, призначений на відповідний день тижня.

Назарянин. Цим словом називали Ісуса, а пізніше і його послідовників (Дії 24:5). Ім’я Ісус було поширеним серед юдеїв, тому до імені часто додавали уточнення. У біблійні часи було прийнято додавати описову назву, яка вказувала на місцевість, звідки походила людина (2См 3:2, 3; 17:27; 23:25—39; На 1:1; Дії 13:1; 21:29). Більшу частину свого життя Ісус провів у місті Назарет в Галілеї, тож не дивно, що різні люди і за різних обставин називали його «назарянином» (Мр 1:23, 24; 10:46, 47; 14:66—69; 16:5, 6; Лк 24:13—19; Ів 18:1—7). Ісус не був проти цього і навіть сам називав себе так (Ів 18:5—8; Дії 22:6—8). На табличці, яку повісили на стовпі мук за наказом Пилата, було написано єврейською, латинською і грецькою: «Ісус назарянин, Цар юдейський» (Ів 19:19, 20). Починаючи з П’ятидесятниці 33 року н. е. апостоли та інші часто говорили про Ісуса як про назарянина або як про чоловіка з Назарета (Дії 2:22; 3:6; 4:10; 6:14; 10:38; 26:9; див. також коментар до Мт 2:​23).

Назарянина. Див. коментар до Мр 10:47.

Керівника, завдяки якому можна отримати життя. Цим висловом перекладено грецьке слово археґо́с, основне значення якого — «головний провідник; той, хто йде першим». У Біблії воно вживається чотири рази і кожного разу стосується Ісуса (Дії 3:15; 5:31; Єв 2:10; 12:2). Грецьке слово може також вказувати на того, хто прокладає шлях, як-от першопроходця, і за ким будуть іти інші. Ісус став посередником між Богом і людьми та відкрив шлях до вічного життя, тому його по праву названо Керівником, або Провідником, завдяки якому можна отримати життя. Цей вислів означає, що особа, яка йде попереду, наділена повноваженнями керувати як провідник, начальник, князь. (Споріднене слово, перекладене як «правитель», вживається в Дії 7:27, 35, де стосується Мойсея.) Він також передає думку про того, ким Єгова послуговується для сповнення свого наміру. Ісус став «відповідним викупом» за багатьох (1Тм 2:5, 6; Мт 20:28; Дії 4:12). Після воскресіння він, як Первосвященик і Суддя, отримав владу втілити все, що уможливила його викупна жертва. Люди, які виявлятимуть віру в цю жертву, звільняться від гріха і смерті. Ісус є тим, завдяки кому відбуватиметься воскресіння з мертвих (Ів 5:28, 29; 6:39, 40). Саме в цьому розумінні він відкриває шлях до вічного життя (Ів 11:25; 14:6; Єв 5:9; 10:19, 20). Хоча деякі біблійні переклади передають цей вислів як «Творець життя», Біблія чітко показує, що Ісус не відповідає цьому опису. Він отримав своє життя і повноваження від Бога і є знаряддям, яким Бог послуговується (Пс 36:9; Ів 6:57; Дії 17:26—28; Кл 1:15; Об 3:14).

Покаялися. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «змінити мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті заохочення покаятися пов’язане з висловом навернулись до Бога, тому означає, що людина має зробити зміни, якщо хоче подобатись Богу і мати з ним близькі стосунки. Той, хто щиро кається, робить вчинки, які свідчать про каяття. Іншими словами, вчинки людини доводять, що її погляди і мислення змінилися. (Див. коментарі до Мт 3:2, 8; Лк 3:8 і глосарій, «Каяття».)

Єгова. Це цитата з Пв 18:15, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). Цікаво, що в найдавніших фрагментах Септуагінти (в папірусі Фуада 266) Боже ім’я написано квадратними єврейськими літерами () у грецькому тексті. Цей фрагмент датується I століттям до н. е. (Див. додаток A5.) Також ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^{7, 8, 10-12, 14-18, 20, 22-24, 28}) вживають у цьому вірші тетраграму. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави для вживання Божого імені в основному тексті. (Див. додаток В.)

Навернення. Вжите тут грецьке слово епістрофе́ походить від дієслова, яке означає «повернутися; обернутися; розвернутися» (Ів 12:40; 21:20; Дії 15:36). Коли воно вживається в контексті поклоніння, то передає думку про те, що хтось навертається до правдивого Бога або повертається до нього, а також відвертається від ідолів та фальшивих богів. (Це дієслово трапляється в Дії 3:19; 14:15; 15:19; 26:18, 20; 2Кр 3:16.) У 1Фс 1:9 це дієслово вживається у вислові «як ви покинули своїх ідолів та навернулись до Бога». Навернення є наступним кроком після каяття. (Див. коментарі до Мт 3:2, 8; Дії 3:19; 26:20.)

Плоди, що свідчать про каяття. Стосується очевидних доказів і діл, які вказують на зміну мислення чи поглядів тих, хто слухав Івана (Лк 3:8; Дії 26:20; див. коментарі до Мт 3:2, 11 і глосарій, «Каяття»).

Покайтесь. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «змінити мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті слово «покайтесь» означає, що людина має зробити зміни, якщо хоче подобатись Богу і мати з ним близькі стосунки. (Див. коментарі до Мт 3:8, 11 і глосарій, «Каяття».)

Покайтесь та наверніться. Грецьке слово метаное́о, перекладене як «покайтесь», буквально означає «змініть мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті йдеться про бажання людини налагодити або відновити стосунки з Богом. Щире каяття виявляється в тому, що грішник дуже шкодує про свою неправильну поведінку і рішуче настроєний не повторювати гріха (2Кр 7:10, 11; див. коментарі до Мт 3:2, 8). Більше того, грішник готовий навернутися: покинути неправильну поведінку і стати на шлях, який схвалює Бог. І в єврейській, і в грецькій мовах дієслова, що перекладаються як «навернутися» (єврейською шув; грецькою стре́фо, епістре́фо), буквально означають «повернутися; обернутися; розвернутися» (Бт 18:10; 50:14; Рт 1:6; Дії 15:36). Коли вони вживаються в контексті поклоніння, то передають думку про те, що хтось покидає грішний шлях і повертається до Єгови (1Цр 8:33; Єз 33:11; див. коментарі до Дії 15:3; 26:20).

Були стерті. Вжите тут грецьке дієслово означає «усувати щось, стираючи». У Біблії воно вживається щодо сліз (Об 7:17; 21:4) та імен з книги життя (Об 3:5). В цьому вірші воно означає «усунути так, щоб не залишилось жодного сліду». На думку деяких вчених, тут вжито образну мову, яка передає думку про стирання чогось написаного. (Пор. Кл 2:14, де те саме грецьке слово перекладене як «зробив недійсним», або, як сказано у примітці, «стер».)

Від самого Єгови. В доступних на сьогодні грецьких рукописах міститься буквальний вислів «від лиця Господа». (Див. додаток В.) Контекст Дії 3:17—22 вказує на те, що слово «Господь» стосується не Ісуса, а Бога Єгови — того, хто «пошле... Христа» (Дії 3:20). Грецький відповідник слова «Господь» також вживається в Дії 3:22, у цитаті з Пв 18:15, де в єврейському тексті вживається тетраграма. (Див. коментар до Дії 3:22.) У Єврейських Писаннях вислів «обличчя Єгови» — це поєднання єврейського слова, що перекладається як «обличчя», і тетраграми (Вх 34:24; Сд 5:5; Пс 34:16; див. додаток В3, вступ і Дії 3:19).

Часи. Або «визначені часи». Грецьке слово кайро́с (вжите тут у формі множини і перекладене як «часи») може стосуватись конкретного часу або встановленого чи визначеного періоду або «пори», що характеризуються певними ознаками (Мт 13:30; 21:34; Мр 11:13). Це грецьке слово вживається щодо початку Ісусового служіння (Мр 1:15) і часу його смерті (Мт 26:18). Слово кайро́с також використовується щодо майбутніх часів або пір, які встановлює Бог відповідно до свого наміру, особливо це стосується присутності Христа і його Царства (Дії 1:7; 1Фс 5:1).

Який має залишатись на небі. Або «якого небо має тримати в собі». Очевидно, стосується часу, впродовж якого Ісус мав у небі чекати по праву руку від Бога, поки не почнеться час відновлення (Пс 110:1, 2; Лк 21:24; Єв 10:12, 13).

Часу відновлення. Грецький відповідник слова «відновлення» (апоката́стасіс), яке в деяких перекладах Біблії передане як «повернення», походить від слова апо́, що означає «назад» або «знову», та катı́стемі, що буквально означає «встановлювати». В Дії 1:6 споріднене дієслово перекладається як «відновиш». Це грецьке слово використав Йосиф Флавій, коли говорив про повернення юдеїв з вавилонської неволі. У папірусних рукописах воно вживається, коли йдеться про відновлення будівель, повернення володінь законним власникам і погашення боргу. В Дії 3:21 не говориться, що саме буде відновлено. Значення вислову відновлення всього можна зрозуміти, якщо дослідити те, що Бог говорив через пророків давнини. У книгах єврейських пророків не раз згадувалося про відновлення. Єгова обіцяв, що їхній край буде відновлено та заселено, він буде родючий і захищений від диких звірів та нападів ворога. Бог показав, що відновлений край буде подібним до раю (Іс 65:25; Єз 34:25; 36:35). І найголовніше, храм буде відбудовано, а чисте поклоніння — відновлено (Іс 2:1—5; Мих 4:1—5). Передречене відновлення мало відбутися як в духовному, так і в фізичному розумінні.

Єгова. Це цитата з Пв 18:15, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). Цікаво, що в найдавніших фрагментах Септуагінти (в папірусі Фуада 266) Боже ім’я написано квадратними єврейськими літерами () у грецькому тексті. Цей фрагмент датується I століттям до н. е. (Див. додаток A5.) Також ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^{7, 8, 10-12, 14-18, 20, 22-24, 28}) вживають у цьому вірші тетраграму. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави для вживання Божого імені в основному тексті. (Див. додаток В.)

Кожен. Або «кожна душа». Грецьке слово псіхе́, яке часто передають як «душа», у цьому вірші стосується людини або окремої особи. (Див. глосарій, «Душа».) Це один з кількох випадків, які показують, що «душа» (псіхе́) стосується чогось смертного — того, що можна знищити. (Див. коментарі до Мт 2:20; Мр 3:4; Лк 6:9; див. також Єв 10:39, прим.; Як 5:20, прим.)

Життя. Або «душу». (Див. глосарій, «Душа».)

Життя. Перший випадок вживання грецького слова псіхе́, яке в деяких перекладах Біблії передається як «душа». В цьому вірші стосується життя людини. Вислів «хотіти погубити життя» в деяких перекладах передано як «шукати душі». Подібний вислів вживається і в Єврейських Писаннях (Вх 4:19, прим.; див. глосарій, «Душа»).

Врятувати життя чи вбити. Або «врятувати чи вбити душу». (Див. глосарій, «Душа».)

Потомство. Букв. «насіння». (Див. додаток A2.)