Приклади. Або «притчі». Грецьке слово параболе́, яке буквально означає «те, що розміщується поруч (разом)», може вказувати на притчу, прислів’я чи приклад. Коли Ісус пояснював якусь істину, він часто «розміщував її поруч», або порівнював її, з чимось схожим (Мр 4:30). Його приклади були короткими; зазвичай це були видумані історії, з яких людина могла почерпнути моральну чи духовну істину.

Вежу. Ця споруда служила пунктом спостереження і допомагала охороняти виноградник від злодіїв і диких тварин (Іс 5:2).

Здав його. Це було поширеним явищем в Ізраїлі у першому сторіччі. В цьому випадку господар виконав багато підготовчих робіт, тому мав усі підстави сподіватися прибутку.

Приклади. Див. коментар до Мт 13:3.

Вежу. Див. коментар до Мт 21:33.

Здав його. Див. коментар до Мт 21:33.

Головним наріжним каменем. Або «найважливішим каменем». Вжитий тут грецький вислів, а також єврейський вислів у Пс 118:22 буквально означають «голова рогу». Хоча цю фразу розуміють по-різному, вона, очевидно, стосується каменя, який клали зверху на місці з’єднання двох стін, щоб надати конструкції міцності. Ісус процитував це пророцтво і застосував його до себе, показавши, що саме він є «головним наріжним каменем». Наче верхній камінь у будівлі, що відігравав визначну роль, Ісус Христос увінчує духовний храм — збір помазаних християн.

В Писанні. Тут вжито форму однини грецького слова ґрафе́, яка вказує на окремий уривок з Писань, а саме Пс 118:22, 23.

Головним наріжним каменем. Див. коментар до Мт 21:42.

Єгови. Це цитата з Пс 118:22, 23, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Прибічників Ірода. Див. глосарій, «Ірода прибічники».

Кесарю. Див. коментар до Мт 22:17.

Подушний податок. Див. коментар до Мт 22:17.

Подушний податок. Щорічний податок, який, очевидно, становив 1 денарій, тобто денний заробіток. Римляни накладали цей податок на кожного, хто пройшов перепис населення (Лк 2:1—3).

Кесарю. Або «цезарю; імператору». Під час земного служіння Ісуса імператором Риму був Тиберій, але слово «кесар» (або «цезар») вказувало не лише на імператора. Воно могло стосуватися римської світської влади (тобто держави), а також її представників, яких апостол Павло називає «тими, хто посідає вищу владу», а апостол Петро — «царем» і його «намісниками» (Рм 13:1—7; 1Пт 2:13—17; Тит 3:1; див. глосарій, «Цезар»).

Денарій. Римська срібна монета, на якій з одного боку був зображений Цезар. Цією монетою юдеї сплачували римлянам «подушний податок» (Мр 12:14). За днів Ісуса сільськогосподарський робітник зазвичай отримував 1 денарій за 12-годинний робочий день; у Грецьких Писаннях денарій згадується часто, і його можна використати для обчислення інших грошових одиниць (Мт 20:2; Мр 6:37; 14:5; Об 6:6). В Ізраїлі в обігу були різні мідні та срібні монети, в тому числі срібні монети, які карбували в Тирі і якими сплачували храмовий податок. Але для сплати податків римлянам, очевидно, використовувалися срібні денарії із зображенням Цезаря. (Див. глосарій і додаток Б14.)

Зображення та ім’я. На лицьовому боці денарія, поширеного в ті часи, було зображено увінчану лавровим вінком голову римського імператора Тиберія, який правив з 14 по 37 рік н. е. Також там містився напис латинською мовою: «Тиберій Цезар Август, син божественного Августа». (Див. також додаток Б14.)

Зображення та ім’я. Див. коментар до Мт 22:20.

Віддавайте. Або «повертайте». Кесар (цезар) карбував монети, тому мав право вимагати якусь їх частину назад. Але він не мав права вимагати, щоб людина присвятила йому своє життя. Це Бог дав людям «життя, і дихання, і все інше» (Дії 17:25). Тож людина може віддати чи присвятити своє життя лише Богу — тому, хто має право вимагати цілковитої відданості.

Боже — Богові. Стосується поклоніння від щирого серця, любові від усієї душі, цілковитої відданості і послуху (Мт 4:10; 22:37, 38; Дії 5:29; Рм 14:8).

Віддавайте. Див.коментар до Мт 22:21.

Кесареве кесарю. Тут (і в паралельних оповідях в Мт 22:21 та Лк 20:25) міститься єдина записана в Біблії Ісусова згадка про римського імператора. «Кесареве» включає в себе плату за послуги, які надає світська влада, а також пошану і відносне підкорення, які треба виявляти представникам влади (Рм 13:1—7).

Боже — Богові. Див. коментар до Мт 22:21.

Садукеї. Це єдина згадка про садукеїв у Євангелії від Марка. (Див. глосарій.) Їхня назва (грецькою саддука́йос), ймовірно, пов’язана з Садоком (в Септуагінті часто подається як Садду́к). Він став первосвящеником за днів Соломона, і його нащадки, очевидно, служили священиками впродовж століть (1Цр 2:35).

Воскресіння. Грецьке слово ана́стасіс буквально означає «підняття; вставання». Воно вживається в Грецьких Писаннях приблизно 40 разів і стосується воскресіння мертвих (Мт 22:23, 31; Дії 4:2; 24:15; 1Кр 15:12, 13). У Септуагінті в Іс 26:19 вживається дієслово, споріднене зі словом ана́стасіс; ним перекладене єврейське дієслово зі значенням «жити; оживати» у вислові «померлі твої оживуть». (Див. глосарій.)

З його вдовою одружився другий. В давнину у юдеїв існував такий звичай: коли чоловік помирав, не залишивши після себе сина, його брат мав одружитися з вдовою, щоб вона народила спадкоємця і продовжила рід покійного чоловіка (Бт 38:8). Цей звичай, який згодом увійшов до Мойсеєвого закону, був відомий як левірат (Пв 25:5, 6). Левіратні шлюби укладали і за часів Ісуса, як це видно зі слів садукеїв у цьому вірші. Закон дозволяв родичу померлого відмовитися від левіратного шлюбу, але, відмовившись «продовжити рід свого брата», чоловік стягував на себе ганьбу (Пв 25:7—10; Рт 4:7, 8).

Писань. Це слово часто стосується натхнених Єврейських Писань в цілому.

Писань. Див. коментар до Мт 22:29.

А живих. Згідно з паралельною оповіддю в Лк 20:38, Ісус додав слова «бо для нього [або «з його погляду»] всі вони живі». Як видно з Біблії, живі люди, які відчужені від Бога, є мертвими з його погляду (Еф 2:1; 1Тм 5:6). А вірні Божі служителі, які померли, є досі живими для Єгови, адже його намір воскресити їх обов’язково сповниться (Рм 4:16, 17).

В книзі Мойсея. Садукеї вважали натхненими лише писання Мойсея. Вони відкидали Ісусове вчення про воскресіння, очевидно, вважаючи, що у П’ятикнижжі немає підстав для цього вчення. Ісус міг процитувати багато уривків з Писань, як-от Іс 26:19, Дн 12:13 і Ос 13:14, щоб показати, що мертві воскреснуть. Але знаючи, яким писанням довіряли садукеї, він навів як доказ слова Єгови, промовлені до Мойсея (Вх 3:2, 6).

Що Бог сказав йому. Ісус має на увазі розмову між Єговою і Мойсеєм, яка відбулася близько 1514 року до н. е. (Вх 3:2, 6). На той час Авраама не було в живих уже 329 років, Ісака — 224 роки, а Якова — 197 років. Але Єгова не сказав, що був їхнім Богом, а сказав, що він ним є. (Див. коментар до Мр 12:27.)

А живих. Згідно з паралельною оповіддю в Лк 20:38, Ісус додав слова «бо для нього [або «з його погляду»] всі вони живі». Як видно з Біблії, живі люди, які відчужені від Бога, є мертвими з його погляду (Еф 2:1; 1Тм 5:6). А вірні Божі служителі, які померли, є досі живими для Єгови, адже його намір воскресити їх обов’язково сповниться (Рм 4:16, 17).

Слухай, Ізраїлю. Це цитата з Пв 6:4, 5, і тут наведено більший уривок, аніж в паралельних оповідях Матвія і Луки. Цитата починається з перших слів молитви Шма (Шема), яка була свого роду символом віри юдеїв і містилась у Пв 6:4—9; 11:13—21. Свою назву вона отримала за першим словом вірша — єврейським словом шема́, що означає «слухай; чуй».

Єгова, наш Бог,— один Єгова. Або «Єгова є наш Бог; Єгова є один», або «Єгова є наш Бог; є один Єгова». У єврейському тексті цієї цитати з Пв 6:4 слово «один» може передавати думку про унікальність, винятковість. Єгова — єдиний правдивий Бог, жоден фальшивий бог не зрівняється з ним (2См 7:22; Пс 96:5; Іс 2:18—20). У книзі Повторення Закону Мойсей нагадав ізраїльтянам, що вони повинні поклонятися тільки Єгові. Їм не можна було наслідувати приклад довколишніх народів, які поклонялися різним богам і богиням. За уявленнями цих народів, деякі з фальшивих богів панували над стихіями природи, а інші були різними втіленнями якогось одного божества. Єврейське слово, перекладене як «один», також вказує на єдність і спільність у намірах та діях. Бог Єгова не є мінливим або непередбачуваним. Натомість він завжди вірний, незмінний, відданий і правдивий. Розмова, записана в Мр 12:28—34, згадується також в Мт 22:34—40, але тільки Марко написав, що Ісус почав свою відповідь словами: «Слухай, Ізраїлю: Єгова, наш Бог,— один Єгова». Заповідь любити Бога йде відразу після слів про те, що Єгова — один, а це означає, що він не буде ділити любов своїх поклонників з кимось або чимось іншим.

Єгова... Єгова. Це цитата з Пв 6:4, де в оригіналі двічі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Душею. Або «усім єством». (Див. глосарій.)

Розумом. Йдеться про розумові здібності. Людина має використовувати свої розумові здібності, щоб здобувати знання про Бога і поглиблювати любов до нього (Ів 17:3; Рм 12:1). Цей вірш є цитатою з Пв 6:5, де в єврейському оригіналі вжито три слова: «серце», «душа» і «сила». Але у грецькому тексті в оповіді Матвія замість слова «сила» вжито слово «розум». Однією з причин того, що в цих двох віршах вжито різні слова, може бути те, що в давньоєврейській мові не було окремого слова «розум». Це поняття часто включалося в слово «серце», яке в переносному значенні стосувалося всієї внутрішньої сутності людини, в тому числі її мислення, почуттів, поглядів і спонук (Пв 29:4; Пс 26:2; 64:6; див. коментар до слова серцем у цьому вірші). Тому в грецькій Септуагінті як еквівалент єврейського слова «серце» часто вживається слово «розум» (Бт 8:21; 17:17; Пр 2:10; Іс 14:13). Інша причина того, чому Матвій, цитуючи Пв 6:5, вживає слово «розум» замість «сила», може полягати в тому, що єврейське слово, перекладене як «сила [або «життєва сила», прим.]», включає в себе не лише фізичну силу, але й розумові здібності. У будь-якому разі, той факт, що в єврейській і грецькій мовах значення цих слів частково збігалося, пояснює, чому письменники Євангелій, цитуючи Повторення Закону, вживають різні слова. (Див. коментарі до Мр 12:30; Лк 10:27.)

Серцем... душею... силою... розумом. Чоловік, обізнаний у Законі, цитує тут з Пв 6:5, де в єврейському оригіналі вжито три слова: серце, душа і сила. Проте згідно з оповіддю Луки, написаною грецькою, чоловік використовує чотири слова: серце, душа, сила і розум. Очевидно, його відповідь показує, що за днів Ісуса було прийнято вважати, що ці чотири грецькі слова передавали поняття, які містилися у трьох єврейських словах з Пв 6:5. (Щоб отримати детальніше пояснення, див. коментар до Мр 12:30.)

Єгову. Це цитата з Пв 6:5, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Серцем. Коли це слово вживається в переносному значенні, то зазвичай стосується всієї внутрішньої сутності людини. Проте коли воно вживається разом зі словами «душа» і «розум», то, ймовірно, має вужче значення і вказує здебільшого на емоції, бажання і почуття людини. Чотири слова, згадані в цьому вірші (серце, душа, розум і сила), до певної міри взаємозамінні, їхнє значення частково збігається. Вжиті разом, ці слова якнайсильніше наголошують на тому, наскільки сильною і глибокою має бути наша любов до Бога. (Див. коментарі до слів розумом і силою в цьому вірші.)

Душею. Див. коментар до Мт 22:37.

Розумом. Йдеться про розумові здібності. Людина має використовувати свої розумові здібності, щоб здобувати знання про Бога і поглиблювати любов до нього (Ів 17:3; Рм 12:1). Цей вірш є цитатою з Пв 6:5, де в єврейському оригіналі вжито три слова: «серце», «душа» і «сила». Але у грецькому тексті в оповіді Марка вжито чотири слова: серце, душа, розум і сила. На це може бути кілька причин. Слово «розум» могло бути додане для того, щоб повніше передати зміст єврейських слів, значення яких частково збігається. В давньоєврейській мові не було окремого слова «розум». Це поняття часто включалося в слово «серце», яке в переносному значенні стосувалося всієї внутрішньої сутності людини, в тому числі її мислення, почуттів, поглядів і спонук (Пв 29:4; Пс 26:2; 64:6; див. коментар до слова серцем у цьому вірші). Тому в грецькій Септуагінті як еквівалент єврейського слова «серце» часто вживається слово «розум» (Бт 8:21; 17:17; Пр 2:10; Іс 14:13). Те, що Марко використовує слово розум, може також показувати, що значення єврейського слова «сила» і грецького слова «розум» частково збігаються. (Пор. Мт 22:37, де замість слова «сила» вжито «розум».) Той факт, що значення єврейських слів частково збігаються, пояснює, чому книжник, відповідаючи Ісусу, вжив слово «розуміння» (Мр 12:33). Це також може пояснювати, чому письменники Євангелій, цитуючи Пв 6:5, вживають різні слова. (Див. коментар до слова силою в цьому вірші і коментарі до Мт 22:37; Лк 10:27.)

Силою. Як згадувалося у коментарі до слова розумом, цей вірш є цитатою з Пв 6:5, де в єврейському оригіналі вжито три слова: «серце», «душа» і «сила». Єврейське слово, перекладене як «сила [або «життєва сила», прим.]», включає в себе не лише фізичну силу, але й розумові здібності. Це може бути ще однією причиною того, чому слово «розум» міститься у цитаті з Пв 6:5 у Грецьких Писаннях. Ймовірно, саме тому в Мт 22:37 вживається слово «розум» і не вживається «сила». У будь-якому разі, коли книжник (згідно з оповіддю Луки [10:27], написаною грецькою) цитує цей вірш з Єврейських Писань, він використовує чотири слова: серце, душа, сила і розум; це, очевидно, показує, що за днів Ісуса було прийнято вважати, що ці чотири грецькі слова передавали поняття, які містилися у трьох єврейських словах з Пв 6:5.

Ближнього. Грецьке слово, перекладене як «ближній» (буквально «той, хто близько»), може вказувати не лише на тих, хто живе поблизу. Воно може стосуватися будь-кого, хто трапляється людині на її життєвому шляху (Лк 10:29—37; Рм 13:8—10; див. коментар до Мт 5:43).

Друга. У Мр 12:29, 30 Ісус дає пряму відповідь на запитання, яке поставив книжник. Але на цьому Ісус не зупиняється і наводить другу заповідь (Лв 19:18). Так він показує, що «дві заповіді» нерозривно пов’язані між собою і що ними можна підсумувати цілий Закон і Пророків (Мт 22:40).

Ближнього. Див. коментар до Мт 22:39.

Цілопалень. Грецьке слово голока́утома (від слова го́лос, яке означає «цілий», і ка́йо — «спалювати») трапляється у Грецьких Писаннях лише тричі — тут і в Єв 10:6, 8. Це слово вживається в Септуагінті як відповідник єврейського слова, яким називали приношення, що повністю спалювали для Єгови, не залишаючи собі жодної частини жертовної тварини. Це грецьке слово трапляється в Септуагінті у 1См 15:22 і Ос 6:6, які книжник міг мати на увазі, коли говорив з Ісусом (Мр 12:32). Ісус віддав себе як «цілопалення», тобто цілковито, повністю.

Єгова. Це цитата з Пс 110:1, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

На ринкових площах. Див. коментар до Мт 23:7.

На ринкових площах. Або «на місцях, де збираються люди». Вжите тут грецьке слово аґора́ означало відкриту ділянку, яка була центром торгівлі і громадського життя у великих і маленьких містах стародавнього Близького Сходу і греко-римського світу.

Передні місця. Або «найкращі місця». Очевидно, начальники синагоги і поважні гості сиділи на виду у цілого збору біля скрині, в якій зберігалися сувої з Писаннями. Ці почесні місця, імовірно, тримали для таких видатних осіб.

Передні місця. Див. коментар до Мт 23:6.

Священну скарбницю. Можливо, йдеться про частину храму, яку в Ів 8:20 названо «скарбницею». Вона, очевидно, розташовувалася на подвір’ї жінок, де було 13 скриньок для дарів. (Див. додаток Б11.) Вважається, що в храмі також була головна скарбниця, куди приносили гроші зі скриньок для дарів.

Скриньки для дарів. Згідно зі стародавніми юдейськими джерелами, ці скриньки, або посудини, нагадували вертикально поставлені сурми і, очевидно, мали вузьке горло і широке дно. Люди кидали в них свої пожертви. Вжите тут грецьке слово також трапляється в Ів 8:20, де воно перекладено як «скарбниця». Очевидно, скарбниця розташовувалася на подвір’ї жінок. (Див. коментар до Мт 27:6 і додаток Б11.) За рабинськими джерелами, біля стін цього подвір’я стояло 13 скриньок для дарів. Вважається, що в храмі також була головна скарбниця, куди приносили гроші зі скриньок для дарів.

Гроші. Букв. «мідь», тобто мідні гроші, або мідні монети. Грецьке слово також використовувалося в ширшому значенні для позначення будь-яких грошей. (Див. додаток Б14.)

Дві монетки. Букв. «дві лепти». Форма множини грецького слова лепто́н, що означає щось маленьке і тонке. Лепта дорівнювала 1/128 денарія і, очевидно, була найменшою мідною чи бронзовою монетою, яку використовували в Ізраїлі. (Див. глосарій, «Лепта», і додаток Б14.)

Які були майже нічого не варті. Букв. «які є квадрансом». Грецьке слово кодра́нтес (від латинського ква́дранс) стосується римської мідної чи бронзової монети, вартість якої становила 1/64 денарія. Тут Марко подає римську грошову одиницю, щоб пояснити вартість монет, які були в обігу серед юдеїв. (Див. додаток Б14.)