Перейти до матеріалу

Чому Свідки Єгови відзначають Господню вечерю не так, як інші релігії?

Чому Свідки Єгови відзначають Господню вечерю не так, як інші релігії?

 Відзначаючи Господню вечерю, відому також як Тайна вечеря і Спомин Ісусової смерті, ми непохитно дотримуємось того, що каже Біблія (1 Коринфян 11:20). Натомість в інших конфесіях багато вчень та звичаїв, пов’язаних з Господньою вечерею, є небіблійними.

Мета

 Під час Господньої вечері ми пригадуємо, що Ісус зробив заради нас, і виявляємо вдячність за його викупну жертву (Матвія 20:28; 1 Коринфян 11:24). Відзначання Господньої вечері не є таїнством чи релігійним обрядом, котрий дарує людині благодать або прощення гріхів a. Біблія вчить, що наші гріхи можуть бути прощені не через якийсь релігійний ритуал, а лише через віру в Ісуса (Римлян 3:25; 1 Івана 2:1, 2).

Як часто?

 Ісус наказав своїм учням відзначати Господню вечерю, але не уточнював, як часто (Луки 22:19). Дехто вважає, що це необхідно робити щомісяця, в той час як інші відзначають її щотижня, щодня, кілька разів на день або щоразу, коли відчувають таку спонуку. Усе ж існує кілька факторів, які потрібно взяти до уваги.

 Ісус започаткував Господню вечерю в день святкування єврейської Пасхи, і пізніше того ж дня він помер (Матвія 26:1, 2). Це не було випадковістю. Святе Письмо порівнює Ісусову жертву з пасхальним ягням (1 Коринфян 5:7, 8). Пасху відзначали раз у році (Вихід 12:1—6; Левіт 23:5). Подібно й перші християни відзначали Спомин смерті Ісуса раз у рік b. Свідки Єгови дотримуються цього біблійного взірця.

Дата і час

 Взявши до уваги першу Господню вечерю, ми можемо зрозуміти не лише, як часто, а й коли її слід відзначати. Ісус започаткував відзначання Спомину після заходу сонця 14 нісана 33 року н. е., згідно з біблійним місячним календарем (Матвія 26:18—20, 26). Наслідуючи перших християн, ми щороку відзначаємо Спомин у цей день c.

 Хоча в 33 році н. е. 14 нісана було у п’ятницю, кожного року ця дата може припадати на різні дні тижня. Ми визначаємо, на який день у році припаде 14 нісана, способом, котрий використовували за днів Ісуса, а не тим, який використовують для укладання сучасних єврейських календарів d.

Хліб і вино

 Ісус, започатковуючи відзначання Спомину, взяв прісний хліб і червоне вино, що залишились після пасхальної вечері (Матвія 26:26—28). За його прикладом ми використовуємо хліб, який не містить закваски або інших інгредієнтів, і сухе некріплене червоне вино без спецій. Ми не замінюємо вино виноградним соком.

 У деяких конфесіях використовують хліб, який містить закваску або дріжджі. Однак у Біблії закваска часто є символом гріха та зіпсуття (Луки 12:1; 1 Коринфян 5:6—8; Галатів 5:7—9). Тому лише прісний хліб, в якому немає закваски чи інших добавок, може бути доречним символом Ісусового безгрішного тіла (1 Петра 2:22). Використання виноградного соку, що не зазнав бродіння, замість вина іде врозріз з Біблією. Деякі церкви використовують сік, бо дотримуються небіблійної заборони вживати алкоголь (1 Тимофія 5:23).

Символи, а не буквальні тіло і кров

 Прісний хліб та червоне вино на Спомині є символами Ісусового тіла і крові. Дехто вважає, що хліб і вино чудом перетворюються на буквальні тіло й кров Ісуса. Але це не так. Розгляньмо на основі Біблії, чому такий погляд помилковий.

  •   Якби Ісус звелів своїм учням пити його кров, то цим порушив би Божий закон, який забороняє вживання крові (Буття 9:4; Дії 15:28, 29). Проте Ісус не міг би наказати іншим порушувати закон Бога щодо святості крові (Івана 8:28, 29).

  •   Якби апостоли справді пили Ісусову кров, то він не говорив би їм, що його «кров... проллється», вказуючи, що це ще тільки має відбутися (Матвія 26:28).

  •   Ісус приніс жертву «раз і назавжди» (Євреїв 9:25, 26). Однак якщо б кожного разу під час Господньої вечері хліб та вино перетворювались на його тіло і кров, ті, хто споживає їх, знову і знову приносили б його в жертву.

  •   Ісус сказав: «Чиніть це на спомин про мене» (1 Коринфян 11:24). Ісус говорив про спомин, а не про приношення жертви.

 Ті, хто вірить у переєстествлення, або переміну хліба та вина на буквальні тіло і кров Ісуса, посилаються на певні біблійні вірші. Для прикладу, в багатьох перекладах Біблії, зокрема у перекладі П. Куліша, Ісусові слова стосовно вина передано так: «Се бо єсть кров моя» (Матвія 26:28). Але чимало авторитетних біблеїстів погоджується, що дієслово «єсть», або «є», не точно передає думку, яку висловив Ісус. Скажімо, Жак Дюпон, взявши до уваги культуру й суспільство, в якому жив Ісус, робить висновок, що найприродніше перекласти ці слова так: «Це означає моє тіло» або «Це символізує моє тіло». У цьому випадку, як і в багатьох інших, Ісус використав метафору (Матвія 13:34, 35).

Хто споживає хліб і вино, які є символами тіла і крові Ісуса?

 Під час відзначання Спомину смерті Ісуса тільки невелика кількість Свідків Єгови споживає хліб та вино. Чому?

 На підставі пролитої крові Ісуса було укладено «нову угоду», яка замінила угоду, котру Бог Єгова уклав з ізраїльським народом (Євреїв 8:10—13). Ті, з ким укладено цю нову угоду, споживають хліб та вино під час Спомину. Не всі християни входять до їхнього числа, а лише ті, кого в особливий спосіб покликав Бог (Євреїв 9:15; Луки 22:20). Вони матимуть честь правити з Христом у небі, і Біблія каже, що їх буде всього 144 000 (Луки 22:28—30; Об’явлення 5:9, 10; 14:1, 3).

 На відміну від «малої отари» тих, хто правитиме з Христом, більшість із нас прагне належати до «великого натовпу» людей, які вічно житимуть на землі (Луки 12:32; Об’явлення 7:9, 10). Навіть якщо ми й не споживаємо хліба та вина на Спомині, своєю присутністю ми виявляємо вдячність за жертву, яку Ісус приніс заради нас (1 Івана 2:2).

a В «Енциклопедії» Мак-Клінтока і Стронґа сказано: «Слова “таїнство” немає в Н[овому] З[авіті]; грецьке слово μυστήριον [мисте́ріон] ніколи не стосувалось хрещення, Господньої вечері чи ще якогось обряду» (том IX, сторінка 212).

b Дивіться «The New Schaff-Herzog Encyclopedia of Religious Knowledge», том IV, сторінки 43—44 та «Енциклопедію» Мак-Клінтока і Стронґа, том VIII, сторінка 836.

c Дивіться «The New Cambridge History of the Bible», том 1, сторінка 841.

d У сучасному єврейському календарі місяць нісан вираховується за астрономічним новим місяцем, але в першому столітті використовували інший спосіб. У той час вважалося, що календарний місяць починався тоді, коли новий місяць ставав видний в Єрусалимі. А це могло бути через день або й більше після появи астрономічного нового місяця. Зокрема через цю різницю дата відзначання Спомину у Свідків Єгови не завжди збігається з датою святкування сучасної єврейської Пасхи.