Тих... пошлю віднести ваш щедрий дар до Єрусалима. Приблизно в 55 році н. е. християни в Юдеї потрапили в матеріальну скруту. Збори в Галатії, Македонії та Ахайї вирішили надати їм допомогу, і Павло наглядав за збиранням цих пожертв (1Кр 16:1, 2; 2Кр 8:1, 4; 9:1, 2). Коли в 56 році н. е. він вирушив у довгу подорож до Єрусалима, щоб передати пожертвувані кошти від кількох зборів, його супроводжувала група чоловіків. Можливо, кожен з цих зборів послав своїх представників, щоб піти з Павлом (Дії 20:3, 4; Рм 15:25, 26). Подорожувати такою великою групою було безпечніше, адже по дорозі могли напасти грабіжники (2Кр 11:26). Разом з Павлом зібрані кошти несли тільки ті, кого рекомендували збори, тож не мало виникати жодних підозр, що вони зловживатимуть цими коштами. Отже, ті, хто пожертвував гроші, могли бути впевнені, що їх використають за призначенням (2Кр 8:20).

Посилаю до вас братів. Див. коментар до 1Кр 16:3.

Не чимось вимушеним. Вжите тут грецьке слово, перекладене як «чимось вимушеним», часто перекладається як «жадібність» і «ненаситно» (Лк 12:15; Рм 1:29; Еф 4:19; 5:3; Кл 3:5). Тож цей вислів вказує на те, що Павло і його співпрацівники, збираючи пожертви, не керувались неправильними спонуками чи жадібністю. Павло не змушував християн в Коринфі допомагати матеріально одновірцям. Він не давав їм жодної підстави думати, що їх використовують чи від них вимагають кошти. Він хотів, щоб вони жертвували добровільно, від щирого серця, з радістю (2Кр 9:7).

Хто сіє щедро, той і жатиме щедро. Тут слово «щедро» вказує на велику кількість матеріальних благ, які хтось сіє, тобто дає іншим. Павло заохочує християн в Коринфі сіяти щедро, тобто надати щедру матеріальну допомогу братам в Єрусалимі (Рм 15:26; 2Кр 8:4; 9:1, 7). Ті брати, очевидно, пережили багато труднощів — можливо, вони втратили своє майно через переслідування з боку юдеїв (1Фс 2:14). Павло далі каже, що християни в Коринфі «жатим[уть] щедро»: вони отримають Божу прихильність і незаслужену доброту, а також матимуть впевненість, що в разі необхідності їм теж допоможуть матеріально (2Кр 9:8, 10). Всі християни будуть прославляти Бога і дякувати йому як за можливість допомогти, так і за отриману допомогу (2Кр 9:11—14).

Постановив у серці. Говорячи про збір коштів для нужденних християн в Юдеї, Павло висловив впевненість у тому, що християни в Коринфі теж були готові зробити пожертви (2Кр 8:4, 6, 10; 9:1, 2). Тепер настав час коринфянам проявити свою готовність та ревність на ділі (2Кр 9:3—5). Павло не хотів тиснути на них, бо навряд чи людина «дає з радістю», якщо її примушують. Він був упевнений, що вони вже постановили дати пожертву. Грецьке слово, перекладене тут як «постановив», означає «вирішувати щось заздалегідь; задумати щось». Тож зі слів Павла видно, що справжній християнин спочатку обдумує, які потреби мають одновірці і як він може їм допомогти, а потім робить пожертву.

З примусу. Грецький вислів, перекладений тут як «з примусу», означає «через необхідність» або «під тиском». Якщо на людину тиснуть і вона почувається змушеною давати, то давання не приносить їй справжнього щастя. Отже, Павло показує, що в ранньому християнському зборі пожертви завжди мали бути добровільними. (Пор. Пв 15:10.)

Неохоче. Або «шкодуючи». Грецький вислів, перекладений тут як «неохоче», буквально означає «через смуток (журбу)».

Оскільки Бог любить того, хто дає з радістю. Бог схвалює християн, котрі з правильних спонук роблять пожертви, щоб підтримати правдиве поклоніння або допомогти одновірцям. «Той, хто дає з радістю» відчуває справжнє щастя, бо має нагоду щось дати. В усі часи Божі служителі дуже раділи, коли жертвували своїм часом, силами і майном, щоб підтримувати поклоніння Єгові. Наприклад, за днів Мойсея ізраїльтяни охоче підтримували будівництво святого намету. Кожен, кого «серце спонуку[вало]», з радістю давав золото, срібло, деревину, тонке лляне полотно та інші речі як добровільну «пожертву для Єгови» (Вх 35:4—35; 36:4—7). Через кілька століть цар Давид разом з князями, начальниками та іншими ізраїльтянами дав щедрі пожертви на храм Єгови, який мав збудувати Давидів син Соломон (1Хр 29:3—9).

Щедро ділиться з іншими. Говорячи про матеріальну допомогу нужденним одновірцям, Павло цитує з грецької Септуагінти Пс 112:9 (111:9, LXX), де грецьке слово, перекладене тут як «щедро ділиться», має таке ж значення, як єврейське слово в тексті оригіналу. Обидва слова — грецьке і єврейське — буквально означають «розкидати». У цьому контексті воно вживається в переносному значенні і передає думку про те, що хтось дає щедро і багато. По-справжньому щедра людина дає від серця і не переживає, що збідніє, навіть коли її пожертва перевищує її фінансові можливості (2Кр 9:8, 10).

Праведність його. Це продовження цитати з Єврейських Писань. (Див. коментар до вислову щедро ділиться з іншими у цьому вірші.) Той, хто робить добро іншим, наприклад щедро дає бідним, має таку рису, як «праведність». Людина, яка живе згідно з волею Бога і керується його праведними нормами, а не власними поглядами, має надію на вічне життя. (Пор. Мт 6:1, 2, 33.)

Служіння. «Служіння» в цьому контексті — це надання матеріальної допомоги християнам юдейського походження з Єрусалима та Юдеї. Таке служіння приносило велику користь, адже повинно було «цілковито задовольняти потреби» одновірців. У Стародавній Греції і Римі використовували вжите тут грецьке слово лейтурґı́а і спільнокореневі з ним слова лейтурґе́о («виконувати служіння на благо інших») та лейтурґо́с («той, хто служить, або працює, на благо інших») стосовно роботи в інтересах держави і на благо свого народу. У Грецьких Писаннях ці грецькі слова часто стосуються служіння, яке виконувалось у храмі, а також християнського служіння. Щоб побачити приклади такого вживання, див. коментарі до Лк 1:23; Дії 13:2; Рм 13:6; 15:16.

Служителем. Або «тим, хто служить на благо інших». Грецьке слово лейтурґо́с походить від слів лао́с («народ») і е́рґон («праця»). В Стародавній Греції це слово вживалося стосовно людей, які виконували певну роботу в інтересах держави і на благо свого народу, зазвичай за власний рахунок. Подібний розпорядок був і за часу римлян. У Біблії це слово переважно стосується того, хто виконував священне служіння. Споріднене слово лейтурґı́а часто вживається в Септуагінті стосовно «обов’язків» (Чс 7:5) і «служіння» (Чс 4:28; 1Хр 6:32 [6:17, LXX]) священиків при святому наметі і при храмі Єгови в Єрусалимі. Тут Павло використовує слово лейтурґо́с щодо себе — «апостола для інших [язичницьких] народів», оскільки він проголошував їм добру новину про Бога (Рм 11:13). Його проповідування було на благо інших, особливо на благо людей з інших народів.

Слуги для народу. У Стародавній Греції і Римі використовували вжите тут грецьке слово лейтурґо́с («той, хто служить, або працює, на благо інших») і спільнокореневі з ним слова лейтурґе́о («виконувати служіння на благо інших») та лейтурґı́а («служіння на благо інших») стосовно роботи в інтересах держави і на благо свого народу. (Згадані грецькі слова походять від слів лао́с («народ») і е́рґон («праця»).) Тут представники світської влади названі Божими «слугами для народу» (лейтурґо́с у формі множини) в тому розумінні, що вони надають цінні послуги населенню. Однак у Грецьких Писаннях ці грецькі слова часто стосуються служіння, яке виконувалось у храмі, а також християнського служіння. Щоб побачити приклади такого вживання, див. коментарі до Лк 1:23; Дії 13:2; Рм 15:16.

Виконували служіння. Або «виконували служіння на благо інших». У Стародавній Греції використовували вжите тут грецьке слово лейтурґе́о і споріднені з ним слова лейтурґı́а («служіння на благо інших») та лейтурґо́с («той, хто служить, або працює, на благо інших») стосовно роботи в інтересах держави і на благо свого народу. Наприклад, в Рм 13:6 представники світської влади названі Божими «слугами для народу» (лейтурґо́с у формі множини) в тому розумінні, що вони надають цінні послуги населенню. В Лк 1:23 (див. коментар) слово лейтурґı́а, перекладене як «святе служіння» (або «служіння на благо інших»), використовується щодо служіння Захарія, батька Івана Хрестителя. У Євангелії від Луки це слово вживається в такому ж значенні, в якому воно та споріднені з ним слова вживаються у Септуагінті стосовно служіння священиків та левітів у святому наметі (Вх 28:35; Чс 1:50; 3:31; 8:22) і храмі (2Хр 31:2; 35:3; Йл 1:9, 13; 2:17). Таке служіння вважалося служінням на благо людей. Але в деяких контекстах воно також назване святим, оскільки священики-левіти навчали Божого закону (2Хр 15:3; Мл 2:7) і складали жертви, що покривали гріхи людей (Лв 1:3—5; Пв 18:1—5). В Дії 13:2 грецьке слово лейтурґе́о вживається в ширшому значенні — стосовно служіння пророків та вчителів християнського збору в сирійській Антіохії. Воно містить думку про відданість Богу і різні сфери християнського служіння, у тому числі молитву, проповідування і навчання. Частиною служіння, яке виконували ці пророки і вчителі, безперечно, було проповідування широкому загалу (Дії 13:3).

Святого служіння. Або «служіння на благо інших». У Стародавній Греції і Римі використовували вжите тут грецьке слово лейтурґı́а і споріднені з ним слова лейтурґе́о («виконувати служіння на благо інших») та лейтурґо́с («той, хто служить, або працює, на благо інших») стосовно роботи в інтересах держави і на благо свого народу. Наприклад, в Рм 13:6 представники світської влади названі Божими «слугами для народу» (лейтурґо́с у формі множини) в тому розумінні, що вони надають цінні послуги населенню. Лука вживає це слово в такому ж значенні, в якому воно вживається у Септуагінті, де різні форми цього слова (дієслова та іменники) часто стосуються служіння, яке виконували священики і левіти в храмі (Вх 28:35; Чс 8:22). Служіння у храмі вважалося служінням на благо людей. Але водночас воно вважалося святим, оскільки священики-левіти навчали Божого закону і складали жертви, що покривали гріхи людей (2Хр 15:3; Мл 2:7).

Послужити святим, надавши їм допомогу. Павло використовує грецький іменник діаконı́а, який тут перекладений «послужити... надавши допомогу». Це слово часто вживається в Біблії, коли хтось з любові служить іншим, смиренно щось для них робить. Варто зазначити, що цей грецький іменник стосується християнського служіння, яке має дві грані; одна — це проповідування, а друга — допомога одновірцям. (Див. коментар до Дії 11:29.) У цьому вірші Павло говорить саме про матеріальну допомогу одновірцям, які опинилися в скруті (2Кр 9:13; див. коментар до Рм 15:31). Збори в Македонії вважали за честь разом з іншими надати таку допомогу. Як проповідування, так і допомога одновірцям є священним служінням (Рм 12:1, 6—8).

Разом проводили час. Або «ділилися одне з одним». Основне значення грецького слова койнонı́а — «співучасть; спільність». Павло кілька разів використовує це слово у своїх листах (1Кр 1:9, «мали єдність»; 10:16, «отримуємо користь»; 2Кр 6:14, «спільного»; 13:14, «отримуємо разом»). З контексту цього уривка видно, що вислів, вжитий у цьому вірші, вказує на спілкування близьких друзів, а не просто знайомих.

Єдність. Або «спільність». Павло у своїх листах кілька разів використовує грецьке слово койнонı́а (1Кр 10:16, «отримуємо користь»; 2Кр 6:14, «спільне»; 13:14, «отримуємо разом»). В цьому вірші це слово передає думку про близьку дружбу з Божим Сином і єдність. (Див. коментар до Дії 2:42.)

Служіння, пов’язаного з наданням допомоги. Цей вислів є перекладом грецького слова діаконı́а, яке часто перекладається як «служіння». З цього можна зробити висновок, що матеріальна допомога нужденним одновірцям є важливою частиною християнського служіння, тобто «священного служіння» (Рм 12:1, прим.; 12:7; див. коментарі до Дії 11:29; Рм 15:31; 2Кр 8:4).

Пожертви. Основне значення грецького слова койнонı́а —«співучасть», і залежно від контексту воно може перекладатися по-різному. (Див. коментарі до Дії 2:42; 1Кр 1:9.) Тут воно передає думку про те, що людина дає іншим, бо відчуває, що має з ними щось спільне. Це слово вживається в подібному значенні в Єв 13:16: «Не забувайте робити добро й ділитися з іншими тим, що маєте, бо такі жертви дуже приємні Богу».

Моє служіння. Грецьке слово діаконı́а, яке часто перекладається як «служіння», також передає думку про матеріальну допомогу, як-от в Дії 11:29; 12:25; 2Кр 8:4; 9:13. Збори в Македонії та Ахайї взяли участь у служінні, пов’язаному з наданням допомоги, коли зібрали пожертви, які Павло мав передати нужденним братам в Юдеї (2Кр 8:1—4; 9:1, 2, 11—13). В деяких стародавніх рукописах у цьому вірші замість слова діаконı́а стоїть слово дорофорı́а («принесення дару»). Існує думка, що таку заміну слів зробили переписувачі, намагаючись пояснити, яке саме «служіння» мав на увазі Павло. (Див. коментар до Дії 11:29.)

Допомогу. Або «допомогу, щоб послужити». Це перший описаний в Біблії випадок, коли християни послали допомогу одновірцям в іншому куточку світу. Грецьке слово діаконı́а, яке часто перекладається як «служіння», також передає думку про матеріальну допомогу, як-от в Дії 12:25 і 2Кр 8:4. Те, як грецьке слово діаконı́а вживається у Грецьких Писаннях, показує, що християнське служіння має дві грані. Одна — це «служіння [форма слова діаконı́а], пов’язане з примиренням», тобто праця проповідування і навчання (2Кр 5:18—20; 1Тм 2:3—6). А друга, як видно з цього уривка,— служіння на благо одновірців. Павло писав: «Є... різні види служіння [форма множини слова діаконı́а], але Господь той самий» (1Кр 12:4—6, 11). Він показав, що всі ці грані християнського служіння є частиною нашого служіння Богу (Рм 12:1, 6—8).