Так, Диявол існує. Він є «правителем цього світу», невидимою духовною істотою, яка збунтувалася проти Бога (Івана 14:30; Ефесян 6:11, 12). У Біблії цьому злому духу даються імена і описові назви, які розкривають його особистість.

•   Сатана. Означає «противник» (Йова 1:6).

•   Диявол. Означає «наклепник» (Об’явлення 12:9).

•   Змій. Вживається у значенні «обманщик» (2 Коринфян 11:3).

•   Спокусник (Матвія 4:3).

•   Брехун (Івана 8:44).

Диявол — це не зло у комусь

 Дехто вважає, що Сатана Диявол — це злий бік чиєїсь особистості. Але поміркуйте над тим, що каже Біблія. У ній записана розмова, яка відбулась одного разу між Богом і Сатаною. Оскільки Бог є досконалий, то аж ніяк не міг розмовляти з темною стороною своєї особистості (Повторення Закону 32:4; Йова 2:1—6). Також у Біблії описується, як Сатана спокушував безгрішного Ісуса (Матвія 4:8—10; 1 Івана 3:5). Отже, Біблія показує, що Диявол — реальна особа, а не просто зло в комусь.

 Чи варто дивуватися, що багато людей не вірить в існування Диявола? Ні, адже, за словами Біблії, щоб досягти своєї мети, Сатана вдається до обману (2 Фессалонікійців 2:9, 10). І одна з найхитріших вигадок Сатани — засліпивши розум людей, змусити їх повірити, що його не існує (2 Коринфян 4:4).

  Міф: Люцифер — це ще одне ім’я Диявола.

 Факт: Єврейське слово, котре в деяких перекладах Біблії передано як Люцифер, означає «блискучий; той, що сяє». В українському перекладі І. Огієнка його передано висловом «ясная зоря» (Ісаї 14:12). З контексту видно, що цей вислів стосується династії вавилонських царів, яку Бог пообіцяв принизити через її зарозумілість (Ісаї 14:4, 13—20). Тож «ясною зорею» насмішливо названо вавилонську династію після її падіння.

  Міф: Сатана виконує роль Божого обвинувача.

 Факт: Диявол не служить Богу, він є Божим ворогом. Сатана Диявол фальшиво обвинувачує людей, які служать Богові (1 Петра 5:8; Об’явлення 12:10).