Я народився в містечку Тескоко. У ті часи більшість вулиць були немощені і брудні. На них часто можна було побачити мешканців поблизьких сіл, які йшли на міський базар і вели своїх віслюків, навантажених різними речами. Наша сім’я жила дуже бідно, в ній було дев’ятеро дітей, з яких я сьомий. Щоб прогодувати сім’ю, батько ремонтував гуараче — традиційні мексиканські шкіряні босоніжки. Він помер, коли мені було сім років. Відтоді мама тяжко працювала, щоб заробити на хліб.

Мій дідусь був скрипалем і диригентом оркестру, репертуар якого складався переважно з класичних релігійних творів. Майже кожен з нашої сім’ї вмів грати на якомусь музичному інструменті. Мама співала в церковному хорі, а дядько був оперним співаком і піаністом. Ми були ревними католиками. Я прислуговував у церкві біля вівтаря і мріяв стати католицьким місіонером. У той же час я захоплювався фільмами про карате. Чим більше таких фільмів я дивився, тим жорстокішим ставав.

У місті Пуебла я поступив у церковну школу, подібну до духовної семінарії, і поставив за мету стати священиком. Однак на останньому році навчання я розчарувався в католицькій церкві. Молода черниця намагалася звабити мене. Я протистояв спокусі, але після цього випадку в мене виникло бажання одружитися. Більш того, я побачив, що деякі священики вели подвійне життя. Зрештою я відмовився від своєї мети.

 Я вирішив вивчати музику в Національній консерваторії в Мехіко. Після закінчення навчання я одружився, і невдовзі у нас з дружиною вже було четверо дітей. Я заробляв тим, що співав під час меси в католицькій церкві.

Із самого початку наше подружнє життя було нещасливим. Ми були агресивними і жорстоко поводились одне з одним. Через ревнощі між нами виникали сварки, а потім навіть бійки. Після 13 років шлюбу ми стали жити окремо і згодом розлучилися.

Вперше я зустрів Свідків Єгови ще до розлучення. Двоє Свідків прийшли до нас додому і запропонували обговорення біблійних тем. Я вважав, що маю глибокі знання про релігію, тому вирішив довести хибність їхніх вірувань. Я ставив їм складні запитання, на які, з мого погляду, не було відповідей. Але, як не дивно, на кожне з них вони давали вичерпні відповіді з Біблії. Я зрозумів, наскільки мізерні мої знання. Проте дружина поводилася зі Свідками дуже неввічливо, а я був надто зайнятий, тож вони перестали до нас приходити.

Через п’ять років я знову зустрівся зі Свідками Єгови. На той час я жив з жінкою, на ім’я Ельвіра, яка до них добре ставилася. Тому мені було легше регулярно вивчати Біблію. Однак пройшло кілька років, перш ніж мені вдалося залишити своє минуле позаду.

Я зрозумів, що мушу зробити в житті великі зміни, якщо хочу служити Єгові від усього серця. Передусім потрібно було залишити церковний хор, а це означало, що я мав знайти інший заробіток (Об’явлення 18:4). Також я повинен був узаконити свої стосунки з Ельвірою.

А втім, найважче мені було навчитися контролювати себе. Два біблійні вірші надзвичайно допомогли мені. Це Псалом 11:5, з якого я довідався, що Бог ненавидить насилля, і 1 Петра 3:7, де говориться, що я повинен шанувати свою дружину, аби Єгова вислуховував мої молитви. Роздумуючи над цими біблійними віршами і молячись до Єгови про допомогу, мені вдалося приборкати свій характер.

Моє подружнє життя щасливе. Я докладаю зусиль, щоб налагодити стосунки зі своїми синами від першого шлюбу, і допомагаю членам моєї нової сім’ї залишатися міцними у вірі.

У дитинстві я мріяв стати священиком і дбати про людей. Тепер я відчуваю, що моє життя має зміст. Щоб забезпечувати сім’ю, я працюю вчителем музики. Я безмежно вдячний Єгові за те, що він виявив до мене терпіння, давши можливість змінитися і стати ліпшою людиною!