Я народилася в Паддінгтоні, густонаселеному районі Лондона, і жила з мамою та трьома старшими сестрами. Батько мав проблеми з алкоголем, тому він то покидав нас, то повертався.

Коли я була маленькою, мама навчила мене щовечора молитися. З Біблії я мала лише Псалми, які любила співати на свій мотив. Пригадую, якось в одній книжці я прочитала слова, які запам’ятались мені надовго: «Кожен день може бути останнім». Не раз уночі я лежала і думала про ці слова та про своє майбутнє. «Життя мусить мати якийсь зміст,— казала я собі.— Для чого я живу?» Я дуже не хотіла помирати.

Згодом я захопилась окультизмом: намагалася спілкуватися з померлими, ходила з друзями на кладовища і дивилася фільми жахів. Нам було і цікаво, і страшно.

У 10 років я почала курити і невдовзі вже не могла без цигарок, а згодом перейшла на марихуану. В 11 стала вживати алкоголь. І хоча його смак був для мене неприємний, мені подобалося відчуття сп’яніння. Я дуже любила музику й танці, тому часто ходила до нічних клубів і не пропускала жодної гулянки. Я втікала з дому вночі і крадькома поверталася над ранок. Через це я постійно прогулювала уроки, а коли й приходила в школу, то на перервах випивала.

Мама ні про що не здогадувалась, поки не побачила під кінець навчання мій атестат з поганими оцінками. Це її дуже засмутило і розлютило. Ми сильно посварилися, і я пішла з дому. Деякий час я жила зі своїм хлопцем Тоні, який належав до релігійної течії растафарі. Тоні крав, продавав наркотики і мав репутацію вкрай жорстокої людини. Невдовзі я завагітніла і в 16 років народила сина.

Вперше я познайомилася зі Свідками Єгови в притулку для одиноких мам з дітьми, в якому соціальна служба виділила мені кімнату. Туди приходило двоє жінок-Свідків. Вони спілкувалися з деякими молодими мамами, і одного разу я приєдналась до їхньої розмови. Я хотіла довести, що Свідки помиляються, але на кожне з багатьох моїх запитань жінки відповідали чітко і спокійно, до того ж на основі Біблії. Вони були дуже лагідні і тактовні. Це так мені сподобалося, що я погодилася вивчати з ними Біблію.

З Божого Слова я дізналася те, що назавжди змінило моє життя. З самого дитинства мене лякала смерть. І ось я довідалася, що Ісус навчав про воскресіння (Івана 5:28, 29). Також я переконалася, що Бог дбає про мене (1 Петра 5:7). Особливо мене зворушили слова з Єремії 29:11, де сказано: «Бо я добре знаю, що́ я задумав для вас,— промовляє Єгова.— Я задумав для вас мир, а не лихо, щоб дати вам майбутнє і надію». Я зрозуміла, що теж маю можливість жити вічно в Раю на землі (Псалом 37:29).

Свідки Єгови виявляли до мене щиру любов. Коли я вперше прийшла на зібрання, то була вражена теплою і приємною атмосферою. Усі були такими привітними! (Івана 13:34, 35). Це разюче відрізнялося від того, як до мене ставилися в місцевій церкві. Незважаючи на мій спосіб життя, Свідки були дуже добрі до мене. Вони приділяли мені час, увагу та всіляко допомагали. Я почувалася, наче у великій, дружній сім’ї.

Вивчаючи Біблію, я зрозуміла, що треба робити зміни в житті, аби відповідати Божим високим нормам моралі. Особливо важко було кинути курити. Я помітила, що певна музика викликає в мене бажання курити марихуану, тому я перестала слухати її. А щоб не напиватись, я вирішила не ходити в нічні клуби та на різні гулянки. Також я змінила коло друзів. Спілкування з новими друзями допомогло мені полишити колишній спосіб життя (Прислів’я 13:20).

Тим часом Тоні теж почав вивчати Біблію зі Свідками. На всі його запитання Свідки відповідали на основі Біблії, і він переконався, що знайшов правду. Тоні також зробив значні зміни в житті: він перестав красти, курити марихуану і товаришувати з агресивними людьми. Щоб подобатись Єгові, ми вирішили узаконити наші стосунки, і в 1982 році одружилися. Завдяки цьому наш син виростав у міцній сім’ї.

Щоб мати сили змінюватись, я шукала в журналах «Вартова башта» і «Пробудись!» * життєписи людей, яким вдалося докорінно змінити своє життя. Їхні розповіді надзвичайно підбадьорювали мене та додавали снаги боротися й не опускати рук. Я не переставала молитися до Єгови, щоб він і далі підтримував мене. В липні 1982 року ми з Тоні охрестилися.

Дружба з Богом Єговою врятувала мені життя. У нелегкі часи ми з Тоні не раз відчували турботу Єгови. Ми навчилися покладатись на Бога і переконались, що він завжди допомагає нам і підтримує нашу сім’ю (Псалом 55:22).

Я з великою радістю допомагала нашому синові та доньці навчатися про Єгову. А сьогодні відчуваю таку ж радість, коли бачу, як наші внуки наближаються до Бога.

Мене більше не тривожать думки про смерть. У нас з чоловіком насичене життя — щотижня ми відвідуємо різні збори Свідків Єгови та підбадьорюємо їх. Разом з іншими Свідками ми навчаємо людей виявляти віру в Ісуса Христа, адже це веде до вічного життя.