В Ісаї 60:1 сказано: «Устань, жінко! Засяй, бо з’явилося твоє світло. Над тобою сяє слава Єгови». З контексту видно, що «жінка» — це Сіон, тобто Єрусалим, який тоді був столицею царства Юди a (Ісаї 60:14; 62:1, 2). В цьому уривку Єрусалим представляє весь ізраїльський народ. У зв’язку з цим віршем виникає два запитання: 1) Коли і як Єрусалим «встав» та «засяяв»? 2) Чи можна сказати, що це пророцтво стосується нашого часу?

Коли і як Єрусалим «встав» та «засяяв»? Упродовж 70 років, поки євреї перебували у вавилонській неволі, Єрусалим і храм Єгови лежали в руїнах. Але після того як Вавилон підкорили мідяни та перси, в ізраїльтян, які на той момент були розпорошені по всій Вавилонській імперії, з’явилась можливість повернутися на батьківщину і відновити правдиве поклоніння (Езд. 1:1—4). У 537 році до н. е. вірні ізраїльтяни з усіх 12 племен стали переселятися в Єрусалим (Ісаї 60:4). Там вони почали приносити жертви Єгові, відзначати свята і відбудовувати храм (Езд. 3:1—4, 7—11; 6:16—22). Слава Єгови знову засяяла над Єрусалимом, тобто над Божим народом. А він у свою чергу став джерелом світла для інших народів, які перебували в духовній темряві.

Але пророцтва Ісаї про відновлення чистого поклоніння сповнились на стародавньому Єрусалимі лише частково. Більшість ізраїльтян відійшла від Єгови і перестала його слухатись (Неем. 13:27; Мал. 1:6—8; 2:13, 14; Матв. 15:7—9). Пізніше цей народ навіть відкинув Месію, Ісуса Христа (Матв. 27:1, 2). У 70 році н. е. Єрусалим та його храм були знищені вдруге.

Єгова знав, що так станеться (Дан. 9:24—27). Тож він не міг сподіватися, що пророцтво, записане в 60-му розділі Ісаї, повністю виконається на земному Єрусалимі.

Чи пророцтво Ісаї виконується в наш час? Так, але воно стосується іншої символічної жінки — «вишнього Єрусалима». Про нього апостол Павло сказав: «Він є нашою матір’ю» (Гал. 4:26). Вишній Єрусалим — це небесна частина Божої організації, яка складається з відданих Богові духовних створінь. Його «діти» — це Ісус і 144 000 помазаних християн, які, так само як і Павло, мають небесну надію. Помазані християни утворюють «народ святий» — «Ізраїль Божий» (1 Пет. 2:9; Гал. 6:16).

В якому сенсі вишній Єрусалим «встав» і «засяяв»? Ці слова виконались на його помазаних дітях на землі. Порівняймо те, що вони пережили, з тим, що сказано в пророцтві Ісаї.

З II століття н. е. помазані християни перебували в духовній темряві. Їх заглушили передречені Ісусом бур’яни відступництва, і вони опинилися в полоні Вавилона Великого, світової імперії фальшивої релігії (Матв. 13:37—43). Так тривало аж до «закінчення віку» — періоду, який почався  1914 року (Матв. 13:39, 40). У 1919-му помазанці звільнилися з полону. Вони «встали» і відразу почали «сяяти», взявшись за працю проповідування b. З тих пір до їхнього світла прийшли люди з усіх народів, у тому числі інші члени Ізраїля Божого, яких в Ісаї 60:3 названо «царями» (Об’яв. 5:9, 10).

У майбутньому помазанці будуть віддзеркалювати світло Єгови ще повнішою мірою. Це відбуватиметься тоді, коли вони закінчать свій земний шлях, воскреснуть до життя на небі і стануть частиною «Нового Єрусалима», тобто нареченої Христа, яка складатиметься з усіх 144 000 помазаних царів і священників (Об’яв. 14:1; 21:1, 2, 24; 22:3—5).

Саме Новий Єрусалим відігра́є провідну роль у сповненні слів з Ісаї 60:1. (Порівняйте Ісаї 60:1, 3, 5, 11, 19, 20 з Об’явлення 21:2, 9—11, 22—26.) Буквальний Єрусалим був містом, з якого царі правили над стародавнім Ізраїлем. Подібно Новий Єрусалим разом з Христом правитиме над людьми, які житимуть у новому світі. В Об’явлення 21:2 сказано, що Новий Єрусалим «сходив з неба від Бога». Що це означає? Що увага Нового Єрусалима буде прикута до землі. Богобоязливі люди з усіх народів ходитимуть «завдяки його світлу». Вони навіть будуть звільнені від гріха і смерті (Об’яв. 21:3, 4, 24). Зрештою відбудеться повне «відновлення всього», яке передрікав Ісая та інші пророки (Дії 3:21). Це величне відновлення почалося, коли Христос став Царем, і завершиться в кінці його Тисячолітнього правління.