Принцип «око за око» був частиною Закону, який Бог у давнину дав через Мойсея ізраїльському народу. Пізніше його процитував Ісус у своїй Нагірній проповіді (Матвія 5:38; Вихід 21:24, 25; Повторення Закону 19:21). Цей вислів вказував на те, що, коли злочинця притягували до суду, його покарання мало відповідати скоєному злочину a.

 Принцип «око за око» застосовувався у випадках, коли одна людина навмисно завдавала тілесної шкоди іншій. В Законі Мойсея було сказано: «Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб — те, що він зробив іншій людині, треба зробити і йому» (Левіт 24:20).

•  Для чого було дано принцип «око за око»?

•  Чи християнам слід дотримуватися цього принципу?

•  Неправильні уявлення щодо принципу «око за око»

•  Ісус виправляє хибне розуміння

 Принцип «око за око» не давав людині права самостійно здійснювати помсту над кривдником. Навпаки, він допомагав суддям призначити справедливе покарання — не занадто суворе і не занадто м’яке.

 Цей принцип також служив застереженням, бо показував, що чекає того, хто навмисне завдасть шкоди іншій людині. Закон пояснював, як це впливало на тих, хто бачив виконання справедливого рішення: «Тоді інші почують про це та будуть мати страх, і ніхто з вас більше не зробить такого зла» (Повторення Закону 19:20).

 Ні, цей принцип не поширюється на християн. Він був частиною Закону Мойсея. А Ісус скасував цей Закон своєю жертовною смертю (Римлян 10:4).

 Все ж цей принцип розкриває нам дещо важливе про Бога. Наприклад, що він дуже серйозно ставиться до правосуддя (Псалом 89:14). Також принцип виявляє, що з погляду Бога справедливість — це коли порушник покараний «до належної міри» (Єремії 30:11).

 Неправильне уявлення. Принцип «око за око» породжує замкнуте коло особистої помсти.

 Факт. Закон Мойсея казав: «Не мстися синам свого народу і не затаюй на них злоби» (Левіт 19:18). Закон не спонукував людей мститися самим за себе. Натомість, вони мали віддати помсту в руки Бога і судової системи, яку він встановив у той час (Повторення Закону 32:35).