Марія-Лусія живе в Бразилії. У неї синдром Ушера (Ашера) — спадкова хвороба, яка в багатьох випадках спричиняє глухоту і поступову втрату зору. Вона народилася глухою і в дитинстві вивчила жестову мову. Приблизно в 30 років вона почала втрачати зір. Життя Марії-Лусії дуже непросте, але вона не замкнулася у собі. Тепер їй за 70. Вона щаслива, і її життя цікаве і насичене.

 Марія-Лусія познайомилася зі Свідками Єгови у 1977 році, ще перед тим, як почала втрачати зір. Вона розповідає: «Я зустріла колишнього однокласника, Адріано, який незадовго до того став Свідком. Він розказав, що Бог обіцяє перетворити землю на рай і дати людям ідеальне здоров’я. Мені дуже сподобалося те, що він розповів, і я погодилась вивчати Біблію. Невдовзі я почала відвідувати зібрання збору у Ріо-де-Жанейро. Програма зібрань частково проводилася жестовою мовою. Єгова допоміг мені вирости духовно, і в липні 1978 року я охрестилась».

 Згодом Марія-Лусія перейшла в інший збір, де ніхто не знав жестової мови. Їй було нелегко, адже вона мало що розуміла на зібраннях. Їй почали допомагати дві сестри. Вони сідали біля неї і робили нотатки. «Вдома,— розповідає Марія-Лусія,— я перечитувала ці нотатки знову і знову, намагаючись зрозуміти, про що говорилося на зібранні. Через якийсь час сестри вивчили жестову мову і стали моїми перекладачами».

 Коли зір Марії-Лусії погіршився настільки, що вона вже не могла розрізняти жести, вона перейшла на тактильну жестову мову. Вона пояснює: «Я кладу свої руки на руки перекладача, який показує жести. Так я дізнаюсь, про що говорять».

 Марія-Лусія вдячна за те, що для неї роблять перекладачі. Вона каже: «Вони для мене — подарунок від Єгови. Завдяки їм я можу розуміти, що говориться на зібраннях і конгресах».

 Марія-Лусія — активна проповідниця. Вона проповідує глухим тактильною жестовою мовою, і це справляє на них велике враження. Під час пандемії COVID-19 Марія-Лусія написала глухим багато листів. У цьому їй допомагав її брат, Жозе-Антоніо, який також є глухим та сліпим a.

 Як Марія-Лусія пише листи? «За допомогою пластикового кутника я пишу рядками і знаю, де починати новий абзац,— каже вона.— Жозе-Антоніо має хорошу пам’ять. Він пропонує теми листів і біблійні вірші, а я формулюю думки так, щоб їх зрозуміли глухі. Адже не всі глухі добре розуміють написаний текст».

 Марія-Лусія вже повністю втратила зір. Але вона не сидить склавши руки. Кароліна, одна з її перекладачок, розповідає: «Марія-Лусія робить всю роботу по дому, і в неї завжди чисто і охайно. Вона любить готувати і пригощати друзів».

 Джефферсон, старійшина зі збору Марії-Лусії, каже: «Марія-Лусія дуже любить Єгову. Вона любить людей. Вона дбає про інтереси інших і не зосереджується на собі» (Філіппійців 2:4).