Під час тренування я не розрахував сили і випадково серйозно травмував суперника, вдаривши його ногою в ніс. Мене мучило почуття вини, і я подумав, чи не час кинути бойові мистецтва. Чому цей прикрий випадок змусив мене змінити свою думку про спорт, який я так сильно любив протягом багатьох років? Але спершу дозвольте розповісти вам, чому я взагалі почав займатися бойовими мистецтвами.

 Я виростав у сім’ї ревних католиків неподалік міста Баффало (штат Нью-Йорк, США). В дитинстві я ходив до католицької школи і прислуговував у церкві. Батьки хотіли, щоб ми з сестрою стали успішними людьми. Тому вони дозволяли мені після уроків займатися спортом і підробляти, але за умови, що це не впливатиме на мої оцінки в школі. З ранніх років я вчився бути організованим.

 У 17 я почав займатися бойовими мистецтвами. Протягом багатьох років я тренувався по три години на день, шість днів на тиждень. Також я годинами дивився навчальні відео і подумки відпрацьовував прийоми. Мені дуже подобалось тренуватися із зав’язаними очима і зброєю в руках. Одним ударом руки я міг розбити кілька дощок або цеглин. Я досягнув вершин у цьому виді спорту і здобув багато нагород. Бойові мистецтва стали справою мого життя.

 Здавалося, я досягнув успіху в житті: закінчив університет з відзнакою, працював у відомій компанії інженером комп’ютерних систем, мав гроші, будинок і зустрічався з дівчиною. Ззовні все виглядало чудово. Але мене мучили важливі питання, на які я не міг знайти відповіді.

 Щоб знайти відповіді на свої запитання, я почав двічі на тиждень ходити в церкву і молитися до Бога про допомогу. Одного дня розмова з другом змінила все моє життя. Я його запитав: «Чи ти коли-небудь думав, для чого ми живемо? У світі стільки проблем і несправедливості!» Мій друг сказав, що його також хвилювали такі запитання і він знайшов вичерпні відповіді у Біблії. Потім він дав мені книжку «Ви можете жити вічно в Раю на землі» a. Друг пояснив, що вивчає Біблію зі Свідками Єгови. Я завагався, чи взяти цю книжку, адже думав, що мені не слід читати літературу інших релігій. Однак я хотів знати відповіді на свої запитання, тому вирішив переконатися, чи вчення Свідків логічні.

 Я був вражений тим, чого насправді вчить Біблія. Я дізнався, що з самого початку Бог хотів, аби люди жили вічно в Раю на землі, і його намір не змінився (Буття 1:28). Я дуже здивувався, коли побачив ім’я Бога, Єгова, у своєму примірнику «Біблії короля Якова». Тоді я зрозумів, що саме це ім’я мається на увазі в молитві «Отче наш» (Псалом 83:18; Матвія 6:9). І нарешті я усвідомив, чому Бог зараз допускає страждання. Все, що я дізнавався, було дуже логічним! Я був у захваті.

 Ніколи не забуду того, що я відчував, коли почав відвідувати зібрання Свідків Єгови. Усі були дружніми і хотіли зі мною познайомитися. На першому зібранні, яке я відвідав, виголошувалася спеціальна публічна промова про те, які молитви Бог вислуховує. Ця тема мене зацікавила, бо я постійно молився до Бога про допомогу. Потім я відвідав Спомин смерті Ісуса Христа. Мене вражало те, що на зібраннях навіть діти добре орієнтувалися в Біблії. Спочатку я не знав, як знаходити біблійні вірші, але Свідки мене навчили.

 Я продовжував відвідувати зібрання Свідків Єгови, і мені дуже подобалося те, про що я там дізнавався. Зібрання мене збагачували і відсвіжали. Потім Свідки запропонували мені вивчати Біблію.

 Поведінка Свідків Єгови дуже відрізнялася від того, що я бачив у своїй церкві. Я зрозумів, що між Свідками панує справжня єдність, і вони щиро намагаються служити Богу. Я переконався, що саме вони виявляють любов, яка є розпізнавальною ознакою правдивих християн (Івана 13:35).

 Те, що я дізнавався з Біблії, спонукало мене робити зміни у своєму житті. Однак я все ще не міг залишити бойові мистецтва. Мені дуже подобалося тренуватися і змагатися. Я поділився своїми почуттями зі Свідком, який вивчав зі мною Біблію. Він мене заспокоїв: «Продовжуй вивчати Біблію, і ти обов’язково приймеш правильне рішення». Саме це мені потрібно було почути. Чим більше я дізнавався про Єгову, тим більше хотів йому догоджати.

 Поворотним моментом у моєму житті став випадок, згаданий на початку. Я ненавмисно травмував суперника, вдаривши його ногою в ніс. Після цього я серйозно задумався, чи зможу бути миролюбним послідовником Христа, якщо і далі займатимусь бойовими мистецтвами. В Ісаї 2:3, 4 було передречено, що служителі Єгови «не будуть учитися воювати». Ісус також засуджував насильство навіть тоді, коли воно було спрямоване на боротьбу з несправедливістю (Матвія 26:52). Тому я залишив спорт, який так сильно любив.

 Я прислухався до біблійної поради і поставив собі нову мету — «бути відданим Богу» (1 Тимофія 4:7). Увесь свій час, який колись віддавав бойовим мистецтвам, я почав присвячувати духовним справам. Моїй дівчині не подобалось те, що я вивчав Біблію, тому ми розійшлись. Я охрестився 24 січня 1987 року і невдовзі почав служити повночасно, навчаючи інших правди з Божого Слова. Це служіння я виконую досі. Я навіть трохи служив у Всесвітньому центрі Свідків Єгови в Нью-Йорку.

 Правда про Бога наповнила моє життя змістом. Я більше не відчуваю порожнечі. У мене є чудова надія на майбутнє, і це робить мене по-справжньому щасливим. Я й далі регулярно займаюся фізичними вправами, але це вже не є найголовнішою справою мого життя. Тепер на першому місці для мене — служіння Єгові.

 Коли я займався бойовими мистецтвами, то завжди був пильний серед людей, щоб в разі потреби захистити себе. А тепер я виявляю пильність для того, щоб не пропустити нагоди допомогти іншим. Біблія вчить мене бути щедрою людиною і хорошим чоловіком для моєї прекрасної дружини Бренди.

 Я не уявляв свого життя без бойових мистецтв. Але знайшов щось набагато краще. Мої почуття співзвучні з тим, що сказано в Біблії: «Фізичні вправи корисні лише де в чому, а відданість Богу корисна в усьому, оскільки несе з собою обіцянку життя теперішнього і майбутнього» (1 Тимофія 4:8).