Свідки Єгови слухаються біблійної поради не реагувати на кожну насмішку чи звинувачення. У Біблії сказано: «Хто виправляє насмішника, ганьбить себе» (Прислів’я 9:7, 8; 26:4). Замість того щоб надто перейматися неправдивими звинуваченнями і втягуватися у суперечки, ми зосереджуємося на тому, щоб нести хвалу Богові (Псалом 119:69).

 Звичайно, є «час мовчати і час говорити» (Екклезіаста 3:7). Якщо людина щиро хоче знати правду, ми готові відповісти на її запитання. Але ми намагаємося уникати беззмістовних дискусій і цим наслідуємо приклад Ісуса Христа та перших християн.

•   Ісус не відповідав, коли його фальшиво звинувачували перед Пилатом (Матвія 27:11—14; 1 Петра 2:21—23). Також він нічого не говорив у відповідь на звинувачення, що він ненажера і п’яниця. Ісус хотів, щоб його вчинки говорили самі за себе, він діяв згідно з принципом «мудрість підтверджується своїми результатами» (Матвія 11:19, примітки). Але коли цього вимагали обставини, він сміливо відповідав тим, хто зводив на нього наклепи (Матвія 15:1—3; Марка 3:22—30).

   Ісус заохочував своїх послідовників не падати духом через фальшиві звинувачення. Він казав: «Щасливі ви, коли через мене люди ганьблять та переслідують вас і наговорюють на вас усіляку неправду» (Матвія 5:11, 12). Ісус також говорив, що, коли такі звинувачення дадуть його послідовникам можливість свідчити, він виконає свою обіцянку: «Я дам вам такі слова й мудрість, яким всі ваші противники разом узяті не зможуть протистояти чи перечити» (Луки 21:12—15).

•   Апостол Павло радив християнам уникати беззмістовних суперечок з противниками. Він назвав такі суперечки «некорисними та марними» (Тита 3:9; Римлян 16:17, 18).

•   Апостол Петро заохочував християн виступати на захист своєї віри, коли це можливо (1 Петра 3:15). Проте він вважав, що обстоювати свою віру краще на ділі, а не на словах. Він написав: «Воля Божа полягає в тому, щоб ви чинили добро і цим припиняли беззмістовні розмови нерозумних людей» (1 Петра 2:12—15).