Між вами та вашою чотирирічною дитиною точиться боротьба за владу, і, здається, дитина раз за разом перемагає.

• Коли ви кажете їй зробити щось, чого вона не хоче, вона вас просто ігнорує.

• Коли ви забороняєте їй те, що вона хоче зробити, вона впадає в істерику.

Ви думаєте: «Може, це такий період і варто просто почекати, поки вона його переросте?»

Вам під силу навчити свою дитину послуху. Перш ніж обговорити, як цього досягти, розгляньмо одну можливу причину неправильної поведінки дитини.

Коли дитина була немовлям, ви передусім виконували роль піклувальника і були в повному розпорядженні дитини. Варто було їй лише пхинькнути, як ви вже бігли, щоб задовольнити будь-яку її потребу. Безперечно, це було правильно і навіть необхідно, адже немовля потребує постійної батьківської уваги.

Природно, що після багатьох місяців такого ставлення дитина починає поводитися так, ніби вона господар у домі, а батьки — слуги, які мають виконувати її накази. Потім, приблизно у дворічному віці, дитина стикається з «жорстокою» реальністю: вона втрачає свою абсолютну владу. Батьки більше не виконують її вказівок, вони очікують, що вона виконуватиме їхні. Для дитини це просто шок! Дехто з дітей починає влаштовувати істерики. Інші випробовують владу батьків, відмовляючись їм підкорятися.

У цей критичний час батькам треба опанувати нову роль — роль тих, хто має владу і чітко говорить дитині, чого від неї очікується. Але що робити, коли дитина ігнорує або відкидає таке керівництво, як описується на початку статті?

Беріть на себе провід. Дитина не буде сприймати вас як лідера, якщо не бачить, що ви берете на себе провід. Тож вам необхідно з розсудливістю утверджувати свою владу. За останні десятиліття завдяки деяким так званим експертам слово «влада» набуло негативного відтінку. Один з них навіть називає батьківську владу «неетичною» та «аморальною». Проте якщо батьки будуть поблажливі, це може призвести до поганих наслідків. Діти почуватимуться спантеличеними, стануть вередливими і почнуть вважати, ніби всі в боргу перед ними. Навряд чи таке виховання допоможе їм стати відповідальними дорослими. Біблійний принцип: Прислів’я 29:15.

Дисциплінуйте. В одному словнику слово «дисциплінувати» пояснюється як «привчати до дисципліни з метою розвинути слухняність чи самовладання, часто за допомогою правил і покарань за їх порушення». Звісно, дисциплінування ніколи не має бути нерозсудливим чи жорстоким. Водночас, дисциплінуючи дітей, батьки не повинні встановлювати розмитих правил чи бути непослідовними. Інакше дитина не матиме стимулу змінюватися. Біблійний принцип: Прислів’я 23:13.

Давайте чіткі вказівки. Декотрі батьки лише просять, щоб діти їх послухалися («Чи ти міг би прибрати свою кімнату?»). Можливо, цим вони хочуть показати приклад хороших манер. Але так батьки можуть опинитися в ролі підлеглих і дати дитині змогу зважувати всі «за» і «проти», а тоді вирішувати, слухатися чи ні. Замість того щоб відмовлятися від батьківської влади, давайте чіткі вказівки у формі тверджень. Біблійний принцип: 1 Коринфян 14:9.

Будьте рішучі. Якщо ви сказали «ні», будьте непохитні. Нехай «ні» звучить від обох батьків. Якщо ви встановили покарання за непослух, дотримуйтеся свого слова. Не втягуйтеся в «переговори» чи нескінченні дискусії про те, чому ви прийняли таке рішення. Для ваших дітей — та й для вас самих — буде набагато краще, коли ваше «так» означатиме «так», а «ні» — «ні» (Якова 5:12).

Виявляйте любов. Сім’я не є ані демократією, ані диктатурою. Це запроваджений Богом устрій. У сім’ї мають з любов’ю допомогти дітям стати відповідальними дорослими. Дисциплінування відіграє у цьому важливу роль. Воно привчає дітей до послуху і запевняє їх у вашій любові.