АМЕРИКАНСЬКИЙ домашній павук (Parasteatoda tepidariorum) виробляє нитки павутини, які можуть мати досить високу клейкість, щоб кріпитися до стіни, або досить низьку, щоб легко відриватися від землі і діяти як пружиниста пастка. Як цьому павуку вдається створювати і міцні, і слабкі кріплення з одного виду речовини?

Поміркуйте. Павук прикріпляє павутину до стіни, стелі чи подібної поверхні за допомогою дуже клейких ділянок павутини. Ці кріплення достатньо міцні, щоб витримати удар жертви, яка на льоту потрапляє в павутину. Дослідники з Акронського університету (штат Огайо, США) з’ясували, що ділянки, якими павутина кріпиться до землі, менш клейкі, бо мають іншу структуру. У них набагато менше точок зчеплення з поверхнею, ніж у ділянок павутини, що кріпляться до стіни чи стелі. Завдяки цьому павутина разом з жертвою, котра її зачепила, може легко відриватися від землі і злітати в повітря.

Як повідомлялося у прес-релізі Акронського університету, вчені, що відкрили це чудо природи, «вже працюють над розробкою синтетичних клейких матеріалів, котрі, так само як павутина домашнього павука, були б багатоцільовими». Науковці сподіваються створити клей, який можна буде використовувати і для закріплення бандажів, і для склеювання кісток.

Як ви вважаєте? Здатність цього павука створювати слабкі і міцні кріплення з однієї речовини — це результат еволюції чи задуму?