Здебільшого думки людей збігаються у тому, що є безперечним злом і добром. Наприклад, вбивство, зґвалтування і наруга над дітьми засуджуються, а чуйність, доброта, справедливість і співчуття вважаються чимось хорошим. Але існують питання, в яких не прийнято засуджувати когось за те чи інше рішення. Наприклад, кажуть, що кожен сам вирішує: чи бути чесним, з ким мати інтимні стосунки, як виховувати дітей тощо. Тут суспільство лишає за людиною широкий вибір. Приймаючи рішення, люди часто орієнтуються на свою думку або думку інших. Чи такі орієнтири є надійними?

Часто ми робимо так, як підказує наш внутрішній голос, наша совість, тобто здатність розрізняти правильне і неправильне (Римлян 2:14, 15). Навіть діти бачать різницю між справедливістю і несправедливістю, вони відчувають, коли чимось завинили. Наша совість формується під впливом сім’ї, однолітків і вчителів. Велику роль також відіграють релігія і культура, в якій нас виховували. Коли ми приймаємо рішення, совість підказує, що буде відповідати цінностям, які ми засвоїли.

Совість викликає в нас бажання бути співчутливими, чуйними, вдячними і справедливими. Вона вберігає нас від вчинків, якими можна образити інших або за які нам буде соромно і гірко.

Чи власне бачення і погляди — надійні орієнтири? Згадуючи свої юні роки, чоловік на ім’я Гаррік говорить: «Я вирішив робити все, що захочу». Але з часом він переконався, що ні до чого хорошого це не привело. Гаррік каже: «Наркотики, алкоголь, секс і насилля зруйнували моє життя».

На наші рішення також впливає думка інших людей. Звісно, буває корисно послухатися доброї поради когось досвідченого і мудрого. Наші рідні, друзі, сусіди поважають нас за вчинки, які відповідають їхнім поглядам.

Чи думка інших людей — надійний орієнтир? В юності Присцила, як і більшість її однолітків, вважала, що секс до шлюбу — норма, і легко змінювала сексуальних партнерів. Але вона зрозуміла, що робити те, що інші вважають правильним, не означає стати щасливою. Вона каже: «Від того, що я поводилась, як інші, я не відчувала задоволення і щастя. Моя бездумність ледь не погубила мене».

Звісно, приймаючи рішення, ми спираємося на власні моральні цінності і враховуємо думку інших людей. Але ці орієнтири не завжди надійні. Якщо ми не думаємо про наслідки своїх рішень, то можемо завдати шкоди собі та іншим людям (Прислів’я 14:12). І навіть щира переконаність у правильності тих чи інших вчинків не гарантує хорошого результату, та й саме розуміння того, що правильно, може з часом змінитися. Відомо, що поведінка, яку суспільство колись засуджувало, згодом стала загальноприйнятною, а те, за що раніше хвалили, сьогодні викликає різкий осуд.

На що ж тоді орієнтуватися, коли приймаємо рішення? Чи існують незмінні моральні цінності, які ніколи не підведуть?

Так, існують. У їхній практичності може переконатися кожен. Вони ніколи не втратять своєї актуальності. Дізнайтесь більше з наступної статті.