ХРИСТИЯНИ у першому столітті докладали великих зусиль, щоб доносити «добру новину про Царство» до якомога більшої кількості людей (Матв. 24:14). Деякі християни навіть вирушали за кордон. Наприклад, апостол Павло здійснював місіонерські подорожі в місцевість, що належить до території сучасної Туреччини, і ревно проповідував там *. У 2014 році, приблизно через 2000 років, в Туреччині знову проходила спеціальна проповідницька кампанія. Для чого вона була організована і хто в ній брав участь?

У Туреччині служить понад 2800 вісників, а в країні живе 79 мільйонів людей. Це означає, що співвідношення вісників до населення в Туреччині становить приблизно 1 до 28 000. Тож зрозуміло, що брати і сестри можуть донести добру новину далеко не всім мешканцям країни. Мета спеціальної проповідницької кампанії полягала в тому, щоб за короткий час дати свідчення якомога більшій кількості людей. Близько 550 братів і сестер, які розмовляють турецькою, приїхали з інших країн до Туреччини, щоб разом з місцевими вісниками взяти участь у цій кампанії. Чого було досягнуто?

Дано колосальне свідчення. Один збір у Стамбулі написав: «Коли люди бачили нас, то питали: “У вас що, з’їзд? Усюди видно Свідків Єгови”». А збір в Ізмірі написав: «Один чоловік, який працює на стоянці таксі, підійшов до місцевого старійшини і запитав: “Що відбувається? Ви щось так активізувалися”». Справді, кампанія не пройшла повз увагу людей.

Вісники, які приїхали з-за кордону, були в захваті від проповідницького служіння. Стеффен з Данії сказав: «Кожного дня я проповідував людям, які ніколи не чули про Єгову. Я розумів, що виявляю їм ім’я Єгови». Жан-Давід з Франції поділився: «Ми годинами проповідували тільки на одній вулиці. Це було неймовірно! Більшість людей не знали про Свідків Єгови. Майже біля кожних дверей ми починали розмову, показували наше відео і залишали літературу».

 Лише за два тижні 550 учасників кампанії розповсюдили коло 60 000 примірників наших публікацій. Безперечно, завдяки кампанії було дано колосальне свідчення.

Збільшилась ревність у служінні. Ця особлива кампанія неабияк вплинула на місцевих вісників. Багато хто почав думати про повночасне служіння. За рік після кампанії кількість сталих піонерів у Туреччині зросла на 24 відсотки.

Вісники з-за кордону розповіли, як кампанія впливала на їхнє служіння навіть після того, як вони повернулися додому. Шірін, сестра з Німеччини, написала: «Братам в Туреччині легко дається неформальне свідчення. Я дуже сором’язлива, тому мені важко проповідувати неформально. Але завдяки спеціальній кампанії, прикладу місцевих братів і багатьом молитвам мені це вдавалось. Я навіть проповідувала і розповсюджувала буклети в метро. Тепер я вже не така сором’язлива».

Йоганнес з Німеччини сказав: «Я дечого навчився і поліпшив своє служіння. Брати в Туреччині прагнуть ділитися правдою з якомога більшою кількістю людей. Вони свідчать при кожній нагоді. Я вирішив робити те саме, коли повернувся в Німеччину. І тепер я проповідую більшій кількості людей, ніж раніше».

«Ця кампанія дуже вплинула на моє служіння. Вона допомогла мені бути сміливішою і більше покладатися на Єгову»,— поділилася Зейнеп з Франції.

Вісники стали ближчими одне до одного. Особливо запам’яталася любов і єдність серед братів і сестер з різних країн. Жан-Давід, згаданий раніше, сказав: «Ми відчули справжню гостинність братів і сестер. Вони приймали нас як друзів і рідних. Вони відкрили для нас двері своїх домів. Я знав, що ми належимо до міжнародного братства. Я читав про це багато разів у нашій літературі, але тепер відчув це особисто. Я ще більше пишався тим, що належу до народу  Єгови. І я вдячний йому за цю надзвичайну честь».

Клер з Франції сказала: «Неважливо, чи ми з Данії, Німеччини, Туреччини або Франції,— ми всі одна сім’я. Здавалося, що Бог стер великою гумкою всі державні кордони».

Стефані з Франції додала: «Завдяки спеціальній кампанії ми зрозуміли, що нас об’єднує не культура чи мова, а любов до Єгови, яку ми всі маємо».

Багато братів і сестер з-за кордону, які брали участь у кампанії, почали думати про переїзд до Туреччини, щоб допомагати у проповідницькій праці, якої ще дуже багато. Чимало хто вже зробив це. Їхня допомога дуже цінна.

Приміром, в одній віддаленій групі служить 25 вісників. Багато років там був лише один старійшина. Уявіть собі радість вісників, коли у 2015 році до них на допомогу переїхало шість вісників з Німеччини і Нідерландів.

Що розповідають про своє життя брати і сестри, які деякий час прослужили в Туреччині, де існує велика потреба у вісниках? Таке життя іноді нелегке, але воно приносить багато благословень. Ось висловлювання декого з таких вісників.

«Я не обтяжую себе матеріальними речами і тому зосереджуюся на найважливішому»,— каже Федеріко, одружений брат, якому за 40. Він переїхав з Іспанії. Чи він радить іншим цей вид служіння? «Безперечно! — говорить він.— Коли ти переїжджаєш за кордон, щоб допомагати людям пізнавати Єгову, то, по суті, віддаєш себе в його руки. Ти, як ніколи, відчуваєш турботу Єгови».

«Служачи там, де є більша потреба у вісниках, і ділячись правдою з багатьма людьми,  які ніколи не чули її, я відчуваю незрівнянне задоволення,— розповідає Руді з Нідерландів, одружений брат, якому майже 60.— Дуже приємно бачити, якими щасливими почуваються люди, коли приймають правду».

Саша, одружений брат, якому за 40, переїхав з Німеччини. Він каже: «У служінні я кожного разу зустрічаю людей, які чують правду вперше. Я надзвичайно радію, що можу допомагати таким людям пізнавати Єгову».

Ацуко, заміжня сестра з Японії, якій коло 35, зазначає: «Колись я хотіла, щоб Армагеддон прийшов негайно. Але, переїхавши в Туреччину, я дякую Єгові, що він все ще виявляє терпеливість. Чим більше я бачу, як Єгова керує справами, тим більше прагну наближатися до нього».

Аліса, сестра з Росії, якій за 30, розповідає: «Таке служіння Єгові допомогло мені скуштувати, який він добрий» (Пс. 34:8). Вона додає: «Єгова не лише мій Батько, але й близький Друг, якого я ліпше пізнаю за різних обставин. Моє життя наповнене щасливими моментами, цікавими випадками і щедрими благословеннями».

Завдяки спеціальній кампанії в Туреччині добру новину почуло дуже багато людей. Однак є ще чимало неопрацьованих територій. Ті, хто переїхав до Туреччини, щодня зустрічають людей, які ніколи не чули про Єгову. Чи ви хотіли б служити в такій території? Якщо так, то ми заохочуємо вас: «Підведіть свої очі й погляньте на поля — вони побіліли й готові до жнив» (Ів. 4:35). Чи могли б ви допомагати в якійсь частині світу, де поля «побіліли й готові до жнив»? Тоді вже тепер починайте робити конкретні кроки, щоб досягти цієї мети. Будьте впевнені: якщо ви розширите своє служіння, щоб проповідувати добру новину «у найвіддаленіших куточках землі», то отримаєте рясні благословення, з якими ніщо не зрівняється (Дії 1:8).