Багато людей, котрі пережили клінічну смерть, розповідають, що начебто відділялися від свого тіла або бачили яскраве світло чи надзвичайно красиві місця. «Дехто вважає, що завдяки цьому мав унікальну нагоду зазирнути в потойбічний світ»,— сказано у книжці «Спогади про смерть» («Recollections of Death»). Біблія не містить розповідей про подібні спогади. А втім, вона розкриває основоположну істину, яка доводить, що такі розповіді не можуть бути свідченнями про потойбічне життя.

 Померлі нічого не усвідомлюють

Біблія каже що «померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5). Після смерті людина не переходить на інший рівень існування, а йде в небуття. Вчення про те, що ми маємо безсмертну душу, яка переживає смерть тіла, не походить з Біблії (Єзекіїля 18:4). Тож видіння, котрі людина мала у стані клінічної смерті, не свідчать про те, що вона справді бачила рай, пекло чи якийсь потойбічний світ.

 Що про життя після смерті розповів Лазар?

У Біблії описується реальний випадок, що стався з чоловіком, на ім’я Лазар. Він помер, але через чотири дні Ісус його воскресив (Івана 11:38—44). Якби Лазар втішався життям у потойбічному світі, було б жорстоко повертати його назад до земного життя. Але в Біблії не говориться, що Лазар згадував про загробний світ. Якби він там побував, то, безперечно, розповів би про це. Варто згадати, що Ісус прирівняв смерть Лазаря до сну. Це показує, що коли Лазар був мертвий, він нічого не усвідомлював (Івана 11:11—14).